ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 грудня 2020 року справа №640/6201/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач,
ФО-П ОСОБА_1 )
до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19 листопада 2019 року №КВ1827/1777/АВ/П/ТД/ФС-664
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки відповідач під час проведення перевірки діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством; висновки, зазначені в акті перевірки та в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи; всі працівники оформлені у відповідності до норм чинного законодавства, докази чого надавались під час проведення інспекційного відвідування.
Ухвалою від 18 березня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/6201/20 у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваної постанови, підтримавши висновки акта перевірки.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.
Таким чином, ГУ Держпраці у Київській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Київській області від 25 жовтня 2019 року №5317, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 25 жовтня 2019 року №1827 ГУ Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено відповідний акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 08 листопада 2019 року №КВ1827/1777/АВ (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено, що в порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Під час інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 , виявлено громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виконували роботу без належного оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України.
ГУ Держпраці у Київській області складено повідомлення від 14 листопада 2019 року №44/2/19/19447 про розгляд справи про накладення штрафу ФО-П ОСОБА_1 .
Постановою ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19 листопада 2019 року №КВ1827/1777/АВ/П/ТД/ФС-664 на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ФО-П ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250 380,00 грн.
Досліджуючи правомірність накладення на позивача штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, суд керується такими мотивами.
Згідно з частиною першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце зокрема за умови фактичного допуску підприємцем працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на момент проведення перевірки, у нього за трудовим договором оформлені два працівники, а саме ОСОБА_3 та « ОСОБА_5 », на підставі наказів про прийняття на роботу, які надавались відповідачу під час перевірки.
На підтвердження зазначеного позивачем надано в матеріали справи копії наказів про прийняття на роботу від 23 жовтня 2019 року №23/10-К та повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 24 жовтня 2019 року.
Зі змісту вказаних наказів вбачається, що ОСОБА_3 та « ОСОБА_5 » прийнято на роботу з 24 жовтня 2019 року. Докази на підтвердження ознайомлення вказаних працівників з наказами про прийняття на роботу в матеріалах справи відсутні.
Однак, суд звертає увагу на те, що штраф до позивача застосовано за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом, зокрема, ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 , як зазначено в наказі, наданому позивачем.
При цьому, суд також не приймає до уваги надану відповідачем копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_4 , з іншими реквізитами, ніж надана позивачем, оскільки вказана ксерокопія наказу не засвідчена в установленому порядку та не містить будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Суд зазначає, що встановити вірні відомості про фізичну особу - працівника позивача, за якими вона може бути однозначно ідентифікована не виявляється за можливе, оскільки відсутні документи, що посвідчують особу (паспортні дані, ідентифікаційній код).
Разом з тим, заперечень щодо не вірного зазначення прізвища працівника, з боку позивача матеріали справи, у тому числі акт перевірки, не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не спростовано висновки акта перевірки стосовно допуску ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
При цьому, позивач не заперечує, що вказані в акті перевірки працівники фактично були допущені до роботи.
На підтвердження висновків акта перевірки, відповідач надав в матеріали справи письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких в графі «оформлення» зазначено «не оформлена», «не знаю».
В частині посилань позивача на повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу суд зазначає, що надана в матеріали справи копія повідомлення від 24 жовтня 2019 року, не дає можливості встановити прізвище, ім'я, по батькові зазначених у ній працівників, а тому судом до уваги не приймається.
У зв'язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів на спростування висновків акта перевірки, суд приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про працю, а тому накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України є правомірним, у зв'язку із чим, оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.
Посилання позивача на процедурні порушення, допущені відповідачем під час складення акта перевірки та при розгляді справи про накладення штрафу, не приймаються судом до уваги, у зв'язку з тим, що вказані обставини не є предметом доказування у цій справі, оскільки позивач не оскаржує відповідну поведінку ГУ Держпраці у Київській області.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ідентифікаційний код 39794214).
Суддя В.А. Кузьменко