ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
29 грудня 2020 року м. Київ № 640/33251/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.12.2020 року про скасування рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Разом із позовом ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.12.2020 року про скасування рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) до вирішення спору по суті.
До клопотання про забезпечення позову долучено квитанцію від 29.12.2020 року №2155181611 про сплату судового збору у розмірі 630,70 грн.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивачем вказано, що 07.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДМС України в м. Києві про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Підставою для набуття громадянства є постійне проживання на території України до 24.08.1991 року батьків позивача, а саме, батька ОСОБА_2 .
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області 15.01.2018 прийнято рішення про оформлення набуття Позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
24.01.2018 року позивачем отримано паспорт громадянина України у формі ID-картки за № НОМЕР_2 , код органу, що видав: 8036.
Разом з тим, рішеннями Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 23.03.2019 року, від 09.04.2020 року, які в подальшому скасовані рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва, які набрали законної сили, та від 24.12.2020 року скасовано рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Оскаржуване рішення відповідача, яке є предметом справи №640/33251/20, прийнято з тих самих підстав, з яких були прийняті скасовані в судовому порядку рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 23.03.2019 року, від 09.04.2020 року, оскільки громадянство за територіальним походженням набуто ОСОБА_1 внаслідок подання останнім неправдивих відомостей - зокрема, під час набуття громадянства України надав паспорт громадянина держави Ізраїль № НОМЕР_3 , який є таким, що видавався іншій особі та є викраденим 19.05.2015 року на території держави Ізраїль.
В обґрунтування необхідності вжиття обраного заходу забезпечення позову позивачем стверджується, що дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо скасування рішення від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України позивача містять комплекс заходів, а, отже, у разі подальшого впровадження та оформлення результатів до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, позивача буде позбавлено паспорту громадянина України, що зумовить відсутність захисту та невизначеність правового статусу останнього в Україні та за кордоном, а обмеження свободи пересування позбавить можливості належного захисту порушень прав.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Зокрема, ЄСПЛ у своїй практиці (наприклад, справа Будров проти Росії, Immobiliare Saffy v.Italy ) зазначає, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система країн-учасниць Конвенції не передбачала б захисту права на виконання судового рішення. І саме інститут забезпечення позову захищає сторону, яка зазнала збитків та звернулась до суду, від невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Так, предметом адміністративної справи №640/33251/20 є оскарження рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.12.2020 року про скасування рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Згідно з вимогами статті 17 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (із змінами і доповненнями) громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Отже, з аналізу правової норми слідує, що підстави для припинення громадянства є вичерпними, а позбавлення громадянства в інший спосіб є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.06.2016 року по справі «Рамадан проти Мальти» зазначив: хоча право на громадянство не є тотожним тим, що гарантуються конвенцією або протоколами до неї, свавільне позбавлення громадянства може за певних обставин спричинити проблему за статтею 8 Конвенції з огляду на вплив такого заперечення на приватне життя особи.
Згідно з положеннями пункту 121, 122 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.20101 року № 215 - у разі припинення особою громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства України управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районні у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, дипломатичні представництва чи консульські установи України вживають заходів до вилучення у цих осіб документів, які підтверджують громадянство України.
Таким особам управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районні у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, дипломатичні представництва чи консульські установи України видають довідку про припинення громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Питання щодо дальшого перебування на території України особи, яка припинила громадянство України або щодо якої скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, вирішується відповідно до законодавства України. Загальний строк виконання рішень з питань громадянства не повинен перевищувати одного місяця.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
З матеріалів справи та долучених до позову та клопотання про забезпечення позову судом встановлено, що згідно із змісту листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 11.12.2020 року №12937/55/03-2020 позивач розшукується правоохоронними органами Російської Федерації з метою арешту та подальшої видачі (екстрадиції) до зазначеної країни для притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, позивачем долучено до матеріалів заяви про забезпечення позову копію ухвали слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2020 року у справі №753/21169/20 (провадження №1-кс/753/4158/20) відповідно до резолютивної частини якої у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 Пастернака Д.О. про застосування тимчасового арешту щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
На переконання суду, визначений даною ухвалою спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд акцентує увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.12.2020 року про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.12.2020 року про скасування рішення Головного управління ДМС України в м. Києві від 15.01.2018 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/33251/20.
3. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
4. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню згідно з частиною першою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Ухвалу може бути пред'явлено до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 02 січня 2024 року.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ).
Боржник: Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, 4-А).
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повну ухвалу складено 29.12.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна