ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 грудня 2020 року м. Київ № 640/14439/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 1, Департамент Нацполіції), Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2, Управління патрульної поліції в м. Києві) та з урахуванням поданих уточнень позовних вимог остаточно просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №408 від 03 червня 2019 року в частині притягнення інспектора роти №3 батальйону №1 полку 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №486 о/с від 02 липня 2019 року про звільнення зі служби в поліції інспектора роти №3 батальйону №1 полку 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліції інспектора роти №3 батальйону №1 полку 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2019 року по день поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що до нього безпідставно застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, при цьому порушено процедуру та послідовність дисциплінарного провадження, визначену Дисциплінарним статутом та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ №893 від 07 листопада 2018 року (далі - Порядок №893), до матеріалів дисциплінарного провадження не додано пояснень осіб, які мають до нього відношення, не доведено обставин отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, не враховано, що у кримінальному провадженні, порушеному за фактом отримання поліцейськими неправомірної вигоди, він є свідком, порушено право позивача на захист.
Також позивач зазначає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано повторність скоєння дисциплінарного проступку, що насправді не відповідає дійсності та підтверджено судовими рішеннями.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/14439/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких видано оскаржувані накази.
Відповідачем 15 листопада 2019 року надано відзив на позовну заяву та витребувані документи. З відзиву вбачаються заперечення проти позовних вимог, відповідач наполягає, що службове розслідування стосовно позивача проведено з дотриманням Порядку №893, за його результатами встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків, які полягали в недотриманні вимог Правил етичної поведінки поліцейських, та допущення поведінки, яка підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і в цілому держави, старший лейтенант ОСОБА_1 підлягає дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому, прав позивача порушено не було, оскільки він брав участь в службовому розслідуванні, надавав письмові пояснення, ознайомлювався з матеріалами службового розслідування, здійснював їх копіювання, користувався правовою допомогою захисника. У задоволенні позову відповідач просить відмовити.
В судовому засіданні 27 лютого 2020 року представник позивача відмовився від частини позовних вимог та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про закриття провадження в частині позовних вимог задоволено, закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 03 травня 2019 року за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за №42018100000000869 від 22 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні деякі працівники управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції в частині застосування до інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; виключено Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції з числа відповідачів. З урахуванням думки учасників справи суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
До відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП-6 березня 2019 року надійшов рапорт т.в.о старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , стосовно порушення позивачем під час несення служби положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Наказом ДПП від 05 березня 2019 року №411 призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 03 травня 2019 року. У висновку зазначено, що позивачем порушено положення пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395.
Також встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, якою передбачено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Позивачем не проведено під час несення служби безперервної відеофіксації подій за допомогою відеореєстратора. Окрім іншого під час службового розслідування встановлено, що позивач допустив порушення службової дисципліни.
Проаналізувавши матеріали службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарних проступків, що полягали у недотриманні вимог Правил етичної поведінки поліцейських та допущенні поведінки, яка підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому, а саме: в порушенні пункту 4 розділу ІХ, пункту 4 розділу ХІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пункту 5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, абзаців першого, другого та п'ятого пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-2, 6, 10-11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13, частин 8,12 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, інспектор роти №3 батальйону №1 полку №1 (з охорони правого берега) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 підлягає дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Оскаржуваним наказом відповідача від 03 червня 2019 року №408 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказом від 02 липня 2019 року №486 о/с позивача звільнено зі служби в поліції.
Як стверджує відповідач, про початок службового розслідування позивача було повідомлено, відібрані у нього письмові пояснення, позивач ознайомлювався з матеріалами службового розслідування, здійснював їх копіювання, надавав додаткові пояснення, користувався правовою допомогою захисника, тому його права як учасника дисциплінарного провадження порушено не було.
З висновками відповідача та застосуванням дисциплінарного стягнення позивач не погоджується, вважає їх протиправними, такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а також вбачає порушення у процедурі здійснення розгляду дисциплінарної справи, з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, який вчинив протиправне діяння, несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Верховною Радою України 15 березня 2018 року прийнятий Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який набув чинності 07 жовтня 2018 року.
Відповідно до Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Дисциплінарним статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (стаття 11 Статуту).
Згідно з пунктами 2,3,4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного, об'єктивного з'ясування усіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини десятої статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, (далі - Порядок №893), яким визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, а також затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893).
Пунктом 1 Розділу V Порядку №893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Виходячи з пункту 3 Розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Наведені норми, а також матеріали службового розслідування свідчать про те, що позивач був обізнаний із призначенням щодо нього службового розслідування, надавав свої пояснення стосовно обставин, що підлягали дослідженню, знайомився з матеріалами службового розслідування, а отже користувався правами, передбаченими статтею 18 Дисциплінарного статуту.
Отже, твердження позивача щодо того, що йому не було роз'яснено відповідачем обсяг прав в рамках службового розслідування, є необґрунтованими, оскільки із переліком прав позивач мав можливість ознайомитися самостійно, а окрім того, такими правами скористався у повній мірі.
Також суд вважає спростованими твердження позивача про порушення порядку нумерації наказів, що може, на його думку, свідчити про порушення порядку службового розслідування, а саме, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності передував наказу про утворення дисциплінарної комісії.
Так, відповідачем пояснено та надано документальні докази на підтвердження того, що дійсно наказ ДПП про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії №411 виданий 05 березня 2019 року, а наказ ДПП про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 №408 виданий 03 червня 2019 року, водночас, дані накази реєструються у різних журналах згідно правил документообігу, тому їх нумерація не є послідовною.
Водночас, як свідчать надані суду матеріали службового розслідування, дисциплінарна комісія утворена для проведення службового розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР за №42018100000000869 від 22 листопада 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до вчинення якого можуть бути причетні деякі працівники управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Як встановлено судом, зазначене кримінальне провадження розслідувалося органом досудового розслідування за фактом отримання поліцейськими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_5 неправомірної вигоди у розмірі 10000 грн. За результатами здійснення досудового розслідування органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018100000000869 відповідно до вимог статей 277,278 КПК України стосовно ОСОБА_1 повідомлення про підозру не складалося та йому не вручалося, у зазначеному кримінальному провадженні останній має статус свідка.
Наказом відповідача №804 від 03 травня 2019 року «Про допуск до виконання службових обов'язків» ОСОБА_1 був допущений та продовжив виконання своїх службових обов'язків.
Отже, метою утворення дисциплінарної комісії є встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку за зазначеним вище фактом, проте жодних фактів щодо причетності ОСОБА_1 до обставин отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_5 , чи від інших громадян не встановлено, а сам висновок про результати службового розслідування від 03 травня 2019 року не містить таких даних.
Натомість, за висновками службового розслідування ОСОБА_1 рекомендовано звільнити зі служби у поліції за:
- незастосування портативного відеореєстратора 04 березня 2019 року після 21:32 год.;
- не здачу актів огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів стосовно ОСОБА_6 ;
- відсутність логічних пояснень відсутності 37 бланків постанов у справі про адміністративне правопорушення станом на 26 квітня 2019 року, про втрату яких позивач не повідомляв;
- знаходження позивача 14 березня 2019 року сплячим під час несення служби у приміщенні за місцем служби.
Суд зазначає, що перераховані порушення не мають причинно-наслідкового зв'язку із підставами, визначеними для проведення службового розслідування згідно наказу №411 від 05 травня 2019 року, для перевірки виявлених порушень службових розслідувань не призначалося.
Окрім того, у висновку службового розслідування, призначеного наказом №411 від 05 березня 2019 року, комісією зазначено, що ОСОБА_1 вже має дисциплінарні стягнення у вигляді суворої догани та попередження про неповну службову відповідність, внаслідок чого рекомендувала до застосування крайній вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, накладені раніше дисциплінарні стягнення оскаржувалися позивачем в судовому порядку. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №222 від 05 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Зазначена обставина є суттєвою та впливає на пропорційність та збалансованість між обраним крайнім заходом дисциплінарного впливу, тяжкістю допущених позивачем дисциплінарних порушень, та його правами.
Частиною сьомою статті 19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, для визначення виду дисциплінарного стягнення необхідною умовою є встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування.
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Як вже встановлено судом, жодних фактів причетності ОСОБА_1 до обставин отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_5 чи від інших громадян не встановлено, а сам висновок про результати службового розслідування від 03 травня 2019 року не містить таких даних, при цьому, судом встановлено також, що виявлені в ході службового розслідування порушення не мають причинно-наслідкового зв'язку із підставами, визначеними для проведення службового розслідування згідно наказу №411 від 05 березня 2019 року, а для перевірки виявлених порушень службових розслідувань не призначалося.
Таким чином, обставини та порушення з боку позивача, встановлені висновком службового розслідування від 05 травня 2019 року, не відповідають меті проведення службового розслідування, визначеній у наказі про призначення службового розслідування від 05 березня 2019 року, у чому суд вбачає ознаки протиправності та порушення прав позивача.
Окрім того, на думку суду, застосування до відповідача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, у даному випадку не є виправданою та необхідною мірою відповідальності, не відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо широкий спектр передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарної відповідальності, натомість обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши при цьому відсутності обставин вчинення позивачем проступків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Окрім зазначеного, відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У даному випадку днем затвердження висновку за результатами службового розслідування є 03 травня 2019 року, а отже, крайньою датою, коли відповідач міг застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, є останній день календарного місяця, починаючи з дати затвердження висновку службового розслідування, а саме: 02 червня 2019 року.
Проте наказ №408 від 03 червня 2019 року, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, винесений на 32 день після дати затвердження висновку, що суперечить вимогам статті 21 Дисциплінарного статуту.
Із зазначеного в сукупності суд приходить до висновку, що відповідачем винесено наказ від 03 червня 2019 року №408 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 4 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, з порушенням норм законодавства, у зв'язку з чим такий наказ підлягає скасуванню.
Також суд вбачає підстави для скасування наказу відповідача від 02 липня 2019 року №486 о/с «Про особовий склад», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, оскільки зазначений наказ видано на виконання наказу від 03 червня 2019 року №408.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки судом встановлена протиправність наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 червня 2019 року №408 в частині пункту 4, а також наказу відповідача від 02 липня 2019 року №486 о/с «Про особовий склад», зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №8, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Одночасно пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З довідки про доходи від 05 березня 2020 року №365 вбачається, що позивачу за період з травня по червень 2019 року (за останні два місяці роботи, що передували звільненню) нараховано заробітної плати на загальну суму 26014,95 гривень.
За розрахунком середнього заробітку позивача, вбачається, що середньоденний заробіток позивача становить 426,47 гривень.
Кількість календарних днів у період вимушеного прогулу, починаючи з 03 липня 2019 року і по день ухвалення рішення, становить 538 днів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме: з 03 липня 2019 року по 21 грудня 2020 року становить: 426,47 х 538 = 229440,86 гривень, які суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, сума середнього заробітку за один місяць, яка підлягає негайному стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , складає 13007,48 грн.
Суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які під час вирішення справи знайшли своє підтвердження. Відповідачами суду протилежного не доведено, не надано достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції щодо предмету адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 червня 2019 року №408 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 4 щодо притягнення інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02 липня 2019 року №486 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.
4. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 03 липня 2019 року.
5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 липня 2019 року по 21 грудня 2020 року у розмірі 229440,86 гривень (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок гривень 86 коп.).
6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13007,48 грн. (тринадцять тисяч сім грн. 48 коп.).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 401408646.
Суддя Н.М. Клименчук