30 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/2934/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_1 . Вважає, що з 17 липня 2018 року він набув право на отримання підвищення до пенсій в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у зв'язку із визнанням рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року неконституційними положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), відповідно до якого було виключено статтю 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ). На думку позивача, починаючи з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ в редакції від 01 січня 2015 року, а тому в органу Пенсійного фонду України виник обов'язок здійснити з 17 липня 2018 року нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Проте підвищення у вказаному розмірі з 17 липня 2018 року позивачу не нараховується і не виплачується. Відтак, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, оскільки така порушує право позивача на належний соціальний захист.
Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи позивача.
Відповідно до частини третьої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вирішити питання про зупинення провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Пунктом 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Згідно з частиною першою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Ухвала про відкриття Верховним Судом провадження у зразковій справі публікується на офіційному веб-порталі судової влади України, а також в одному із загальнодержавних друкованих засобів масової інформації не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання для розгляду зразкової справи (частина сьома статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України).
З моменту опублікування оголошення вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про розгляд зразкової справи (частина дев'ята статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини одинадцятої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №580/2371/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Так, позивач у названій справі просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІ); зобов'язати відповідача здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зі змісту вказаної вище ухвали вбачається, що доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано тим, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду станом на 29.07.2020 знаходяться типові справи (більше 100), що мають ознаки даної справи: позивач - особа, яка отримує пенсію та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) внаслідок Чорнобильської катастрофи; відповідач - один і той самий суб'єкт владних повноважень - територіальний орган Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває пенсіонер; предмет спору - рішення, дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 17.07.2018 підвищення до пенсії, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Спір у вказаних справах виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, зокрема: №580/2619/20; №580/2592/20; №580/2591/20; №580/2614/20; №580/2578/20; №580/2567/20; №580/2568/20; №580/2561/20; №580/2610/20; №580/2620/20 та інші (більше 100).
Розглянувши матеріали типових справ у поєднанні зі справою, за якою надійшло подання про її розгляд як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що ці справи відповідають ознакам типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки:
- позивачами у них є пенсіонери, які мають статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на території, яка відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (до набрання чинності Законом України від 28.12.2014 №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”) відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона);
- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з невиплатою територіальним органом Пенсійного фонду України підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого частиною другою ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам).
Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб'єктний склад та аналогічність підстав виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовано спірні відносини, зважаючи на зміст заявлених вимог, суд зазначає, що вона відповідає ознакам типової справи, встановлених ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року про відкриття провадження у зразковій адміністративній справі №580/2371/20.
Отже, зразковою для цієї справи є справа №580/2371/20, по якій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 вересня 2020 року прийнято рішення.
Поряд з цим, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в адміністративній зразковій справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Таким чином, станом на 30 грудня 2020 року рішення суду у зразковій справі №580/2371/20 не набрало чинності.
Особливості провадження у типовій справі визначені статтею 291 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.
Частиною третьою статті статтею 291 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного суду у зразковій справі.
Враховуючи відповідність даної справи ознакам типової адміністративної справи, зважаючи на обов'язковість висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, для суду, який розглядає типову справу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №580/2371/20.
Керуючись статтями 236, 248, 263, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Зупинити провадження у адміністративній справі №600/2934/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №580/2371/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк