23 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2320/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попова В.Ф.,
секретар Рябчич А.М.,
за участю:
представниці позивача Рейлян М.С.,
представниці відповідача Подпалої Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
ТОВ «МЕНСІС» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі (далі відповідач) щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2020 року №0000950522, №0000860522, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 5835623,75 грн., у тому числі за основним платежем на 4668499 грн. та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2019 року на 1388850,0 грн. та за березень 2020 року на 1423220,0 грн.
По справі проведено підготовче судове засідання під час якого представником відповідача заявлялись клопотання про виклик свідків та слухання справи колегією суддів, які судом відхилені.
Спірні податкові повідомлення рішення було складено на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки від 17.06.2020 року №30/21-22-05-07/41694295 (далі акт №30) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість у поданій декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року. Згідно акту перевірки, ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі перевірялось правомірність декларування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень-жовтень 2019року січень-березень 2020 року, тобто за ті податкові періоди у яких виникло від'ємне значення з ПДВ та було задеклароване у податковій звітності платника податку станом на 31.03.2020 року.
За актом перевірки відповідач встановив завищення податкових зобов'язань з ПДВ на 3830961,0 грн. щодо продажу паливо-мастильних матеріалів ряду покупців та заниження податкових зобов'язань на 3830961,0 грн. щодо продажу паливо-мастильних матеріалів не встановленим особам та встановлено завищення позивачем податкового кредиту на 7480569 грн. Підставою для таких висновків податкового органу були результати перевірки господарських операцій позивача з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками за періоди, у яких виникло від'ємне значення з ПДВ.
Відповідач дослідивши обставини здійснення господарської діяльності ТОВ «АЙРЛЕНДС», ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН-ТРЕЙД» ТОВ «ІНВЕСТ-ПЕТРОЛ» ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», вважає, що ці СПД не мали можливостей здійснити операції з придбання та (або) постачання-продажу паливо-мастильних матеріалів у задекларованих об'ємах і тому податковий орган дійшов до висновку про відсутність факту постачання ПММ від вказаних контрагентів і як наслідок неправомірне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ «МЕНСІС» стверджує, що постачання ПММ від зазначених СПД відбувалось шляхом доставки товарів до орендованих ємностей, що належали ТОВ «НАФТА СІТІ». Таке постачання підтверджено бухгалтерськими та податковими документами, а також товарно-транспортними накладними. Посилаючись на ст. 83 ПК України позивач вважає, що для складення висновків щодо повноти та своєчасності сплати платником податків грошових зобов'язань податковий орган має використовувати докази отримані безпосередньо від платників податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. На думку позивача, податковий орган для складення висновків щодо формування податкового кредиту з придбання ПММ використовує не перевірені і не повністю досліджені обставини здійснення господарської діяльності контрагентів постачальників та контрагентів покупців, не приймає до уваги належним чином складені та зареєстровані податкові накладні та бухгалтерські документи, складені постачальниками, реєстрація та діяльність яких не визнана фіктивною у встановленому законодавством України порядку. Зазначає, що такі висновки були здобуті податковим органом виключно на підставі власних припущень та маніпулювання не перевіреними відомостями. Крім того, позивач наголошує, що в Акті перевірки не вказано жодних реальних доказів на підтвердження того, що ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «Елекон Трейд», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» не могли надати транспортні послуги. В акті перевірки відсутні доведені та обґрунтовані підстави для визнання нереальними фінансово-господарських операцій з ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «Елекон Трейд», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД».
Неправомірними вважає позивач висновки відповідача також щодо відсутності факту постачання ПММ до ТОВ «АЙРЛЕНДС», ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» оскільки такий продаж підтверджено фіскальними чеками та податковими накладними, складеними на вимогу покупців у відповідності з статтею 201 Податкового кодексу України, які зареєстровані у встановленому порядку.
Позивач посилається на Постанови Верховного Суду у справах №811/530/17 від 26.02.2019р., №826/6065/18 від 14.05.2019 р.
Відповідач проти позову заперечував наголошуючи на правомірності складення висновків акту перевірки № 30 та спірних податкових повідомлень рішень та зазначив, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій контрагентами - постачальниками ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ» , ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД». Як наслідок позивачем порушено вимоги п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ, в результаті чого ТОВ «МЕНСІС» завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 812 070 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 668 499 грн.
Відповідач вважає, що незважаючи на підтвердження господарської операції договорами, накладними та належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними не може у повній мірі бути підтвердженням самого факту здійснення цієї господарської операції. Для такого підтвердження істотним є підтвердження всіх етапів здійснення господарських операцій власними чи залученими ресурсами СПД учасників цих операцій. Постачальники позивача не підтверджують факту придбання та транспортування ПММ до пункту призначення, вказаного у договорах, а позивач у свою чергу не підтверджує належним чином складеними товарно-транспортними накладними факту транспортування ПММ для їх використання у власній господарській діяльності. Надані до перевірки ТТН мають чисельні дефекти, які не дозволяють встановити власника перевезених ПММ пункти, призначення вантажів.
Відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень щодо більшості суб'єктів господарювання контрагентів позивача, а саме щодо ТОВ «АЗС-Ч», «ТОВ «Елекон Трейд», ТОВ «Челендж Трейд», відсутність основних засобів виробництва, достатньої кількості найманих працівників та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Просить врахувати практику Верховного Суду у справах №440/422/19 №826/16776/18 відповідно до якої наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов'язковою умовою є достовірність цих документів.
Судом встановлено наступне.
Під час перевірки відповідачем було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за перевірені податкові періоди 2019-2020 років на 7 480 569 грн.
За висновками акту перевірки №30 відповідач вважає, що позивач порушив вимоги п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ сформувавши податковий кредит від контрагентів ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» через відсутність можливостей у вказаних СПД здійснити господарські операції з постачання позивачеві нафтопродуктів.
Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; ....
Згідно п.198.1. ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За п.198.2. ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
....
Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Як було встановлено відповідачем під час перевірки, згідно наданих договорів на поставку нафтопродуктів від ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» передбачалось, що товар (нафтопродукти) поставляється ТОВ «МЕНСІС» - партіями, протягом поточного місяця в кількості та за ціною, визначеній у кожній Додатковій угоді, на умовах ЕХУ: резервуари ТОВ «НАФТАСІТІ» та інших нафтобаз, що належать ТОВ «НАФТАСІТІ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів згідно ІНКОТЕРМС-2010.
Відповідачем зазначено, що для виконання умов договорів зазначені СПД повинні здійснити транспортування нафтопродуктів в резервуари ТОВ «НАФТАСІТІ».
Як відображено у акті перевірки, відповідно до наданих ТТН отриманих ТОВ «МЕНСІС» на перевезення нафтопродуктів, не можливо ідентифікувати власника паливно-мастильних матеріалів, так як у них відсутня інформація щодо найменування власника (постачальника) та відсутні його реквізити. Відсутність даних щодо постачальника нафтопродуктів в ТТН унеможливлює встановити власника ПММ, які надійшли на адресу ТОВ «МЕНСІС». За результатами аналізу ЄРПН та АС «Податковий блок» не встановлено декларування ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», операцій з перевезення (транспортування) нафтопродуктів від постачальників до резервуарів ТОВ «НАФТАСІТІ», з яких здійснювалося відвантаження ПММ. ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» не мало взаємовідносин з отримання послуг транспортування нафтопродуктів від контрагентів постачальників та від не платників ПДВ та не залучало спеціальні транспортні засоби для перевезення ПММ. Вказані висновки податковим органом складені на підставі вивчення даних ЄРПН та форми 1-ДФ, дані про зустрічні звірки з контрагентами постачальниками відсутні.
За висновками податкового органу, надані первинні документи не опосередковуються реальним рухом активів від ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ» до ТОВ «МЕНСІС». Задекларований позивачем у податкових та бухгалтерських документах товар (бензин А-92-Євро5-Е5 та А-95-Євро5-Е5) фактично лише документально змінював своїх номінальних власників по ланцюгу постачання, а документи оформлювалися лише для надання цим господарським операціям документального виразу, з метою введення в обіг (легалізації) товару невідомого походження.
Як встановлено відповідачем ТОВ «МЕНСІС» здійснено перерахування коштів ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» за нафтопродукти згідно договору від 01.10.2019 №ЧТП-040, на загальну суму 3 888 000,00 грн., у тому числі ПДВ 648 000,00 грн., на перерахування коштів складено податкову накладну, яку зареєстровано в ЕРПН та включено до складу податкового кредиту позивача.
Підприємство ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» перебувало на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, з 03.01.2020 перейшло на облік до ГУ ДПС у Харківській області. Директор підприємства одночасно є посадовою особою на 39 підприємствах, згідно з ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних з отримання ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» послуг транспортування нафтопродуктів та послуг зберігання нафтопродуктів, в тому числі не встановлено взаємовідносин з ТОВ «НАФТАСІТІ», відсутнє власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки, за даними Фінансового звіту (формою 1 Баланс) станом на 31.03.2019 року основні засоби також відсутні.
ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» за даними ЄРПН протягом 2019 - 2020 років документувало придбання товару від постачальників з номенклатурою, яка не відповідає номенклатурі реалізованих товарів, а саме: бензин автомобільний А-95- Євро5-Е5, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, газ вуглеводневий скраплений, що свідчить відсутність законного джерела походження нафтопродуктів.
Таким чином, відповідач вважає, що перевіркою не можливо підтвердити реальність господарської операції щодо дотримання та виконання умов договору з поставки нафтопродуктів ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», у зв'язку з відсутністю кредиторської заборгованості в балансі підприємства, відсутністю власних чи орендованих транспортних засобів для здійснення транспортування нафтопродуктів до місця зберігання, відсутністю отримання послуг з транспортування та зберігання нафтопродуктів, відсутністю взаємовідносин зі зберігачем нафтопродуктів - ТОВ «НАФТАСІТІ».
З огляду на вищенаведене, відповідач дійшов до висновку про неможливо підтвердити факт реального здійснення ТОВ «МЕНСІС» господарських операцій з документування придбання нафтопродуктів від ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», за відсутності у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через незначну чисельність працюючих, відсутність підтвердження кваліфікації працівників, відсутність транспортування нафтопродуктів, відсутність реального джерела походження нафтопродуктів.
Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Херсонській області вважає, що ТОВ «МЕНСІС» фактично здійснено лише документальне оформлення господарських операцій з придбання ПММ, а первинні документи складено всупереч норм частини першої та другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Для вирішення питання щодо правомірності визначення зобов'язань за спірними ППР суд вважає за необхідним врахувати наступне.
ТОВ «МЕНСІС» за перевірені податкові періоди 2019-2020 року основні доходи отримував від продажу ПММ при цьому не був виробником вказаних товарів, що не спростовується сторонами. Тобто для здійснення господарської діяльності позивача придбання ПММ від інших СПД є неминучим.
Для потреб господарської діяльності позивач залучав можливості інших СПД у тому числі і ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ» та ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД».
Відсутність власних можливостей для зберігання придбаних ПММ спонукало позивача використовувати можливості ТОВ «НАФТАСІТІ».
Для транспортування ПММ від ємностей, що належали ТОВ «НАФТА СІТІ» для наступного їх продажу позивач використовував можливості ТОВ «ТД «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТ СЕРВІС». Господарські операції з придбання ПММ та послуг з транспортування підтверджені договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними.
Здійснення господарських операцій позивача щодо приймання, зберігання та транспортування ПММ за період з вересня 2019 року по березень 2020 року не спростовуються відповідачем, а тому суд вважає, що на момент розгляду справи відсутні розбіжності між податковим органом та ТОВ «МЕНСІС» щодо реальності здійснення вказаних операцій, оскільки суд вважає, що у акті перевірки №30 приведені зауваження щодо документування цих операцій, які не впливають на визначення реальності цих операцій.
Суд зазначає, що ТТН на неналежне оформлення яких посилається відповідач як обґрунтування неможливості встановлення власника пального не є єдиними документами, що підтверджують право власності продавця та покупця.
Проаналізувавши акт №30 звертає на себе увагу те, що для з'ясування обставин господарських відносин з постачальниками відповідачем не проведено жодної зустрічної звірки, яка могла б надати вичерпну інформацію обставин постачання ПММ позивачеві.
Так, постачання ПММ на нафтобазу ТОВ «НАФТА СІТІ» ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ» могло відбуватись шляхом залучення транспортних засобів, які належали СПД у яких були придбані ПММ для наступного продажу позивачеві. Не виключається той факт, що на час продажу ПММ вже знаходились на базах ТОВ «НАФТА СІТІ», а право власності було лише переоформлене відповідними документами. У зв'язку з цим відсутня необхідність у постачальників мати велику вартість основних засобів, орендувати їх та залучати велику кількість персоналу.
Зазначені обставини можуть бути встановлені тільки під час перевірки, а не встановлення їх дає підстави визнати про припущення податкового органу викладені у висновку.
Спірними та не обґрунтованими є висновки податкового органу щодо формування податкового кредиту позивача з ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» за фактом оплати вартості ПММ без наступного постачання у перевірених податкових періодах.
Позбавляючи права позивача на податковий кредит по відносинам з ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» податковий орган прямо ігнорує вимоги п. 198.2. ст198 ПКУ, щодо формування податкового кредиту за подією «сплата коштів платникові ПДВ».
Передчасним є висновок про неможливість здійснення операцій з постачання ПММ у той час коли таке постачання не відбулося, висновок про безтоварність операції можливий лише за фактом документування такої операції.
На думку суду відповідач не виправдано ігнорує надану йому можливість встановлення всіх обставин господарської діяльності контрагентів-постачальників позивача засобами зустрічних звірок. Така можливість визначається Порядком проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1232 ( далі Порядок № 1232)..
Відповідно до п.1, 2 Порядку N 1232 під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок платників податків.
Отже висновки про неправомірність формування податкового кредиту позивача з ТОВ «АЗС-Ч», ТОВ «ЕЛЕКОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» сформовано лише на підставі тих даних, які зміг отримати відповідач проаналізувавши звітність платників податків, дані ЄРПН, та документи позивача надані до перевірки, не перевіряючи обставини здійснення та документування господарських операцій постачальників позивача.
Відсутність у публічному доступі задекларованих умов для здійснення господарських операцій не дає підстав вважати фіктивними правочини, що були створені за наслідками таких господарських операцій.
Аналізуючи господарські операції позивача з придбання ПММ відповідач у акті перевірки №30 стверджує, що за наслідками перевірки неможливо підтвердити реальність здійснення вказаних операцій через те, що правочини створені цими СПД не спрямовані на реальне настання правових наслідків і через те вважає неправомірним формування податкового кредиту з ПДВ по цим операціям.
Суд зазначає, що відповідно до статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином це фіктивний правочин. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
За ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Для визнання правочинів нездійсненими у зв'язку з тим, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідач на думку суду мав встановити наявність умислу всіх сторін на вчинення фіктивного правочину та довести що за наслідками такого правочину позивачем не було отримано ніякого майна.
Крім того, господарська діяльність позивача не обтяжена заборонами на здійснення видів діяльності, що були предметом вивчення податковим органом за перевірені податкові періоди, платник податків не був обмеженим у вільному використання власних коштів чи ресурсів у зв'язку з наявністю податкового чи іншого боргу. Тому позивач мав право вільно обирати постачальника товарів (робіт, послуг), вільно перераховувати кошти у залежності від власних висновків про можливі вигоди та ризики під час здійснення господарської діяльності .
Виходячи із суті податку на додану вартість, визначеної за розділом V «Податок на додану вартість» ПК України, суд вважає, що на меті оподаткування вказаним податком є оподаткування доданої вартості створеної особисто платником податку у вигляді націнки, прибутку, скидки та інше. З цією метою у відповідності із ст.200 ПКУ ПДВ до сплати (додана вартість) визначається у вигляді різниці між податковими зобов'язаннями (нарахований ПДВ на весь обсяг продажу) та податковим кредитом з ПДВ ( ПДВ сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг). У випадку коли не приймається до уваги нарахований ПДВ на обсяг продажу або ПДВ сплачений, повністю нівелюється принципи визначення та оподаткування доданої вартості, а відповідно і визначення податку на додану вартість.
На думку суду, у разі коли під час здійснення контрольних заходів податковим органом визначається, що задекларовані у складі податкового кредиту постачальники не сплатили ПДВ він має залучити цих СПД до виконання своїх податкових обов'язків, у разі коли не сплачено ПДВ під час продажу товарів (робіт, послуг) до сплати ПДВ має бути залучений перевірений платник податку.
Наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів постачальників позивача не є визначальними у цій справі за відсутності обвинувальних вироків та свідченням безумовної вини цих осіб у несплаті податків по конкретним господарським операціям, не підтверджує участь позивача в цих правопорушеннях.
Оцінюючи матеріали перевірки позивача, суд вважає вагомою інформацію відповідача про відсутність у постачальників позивача власних або орендованих можливостей здійснити операції з фактичного постачання ПММ позивачеві, але за відсутності детального вивчення обставини здійснення господарської діяльності СПД постачальників в межах зустрічних звірок, суд визнає цю інформацію недостатньою для висновків про відсутність фактичного постачання ПММ та передчасним використання цієї інформації для перегляду зобов'язань з ПДВ позивача за перевірені податкові періоди 2019-2020 років.
Крім зазначеного, за наслідками перевірки відповідач за перевірені періоди встановив завищення податкових зобов'язань з ПДВ на 3830961,0 грн. щодо продажу паливо-мастильних матеріалів з контрагентами - покупцями ТОВ «АЙРЛЕНДС», ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» та заниження податкових зобов'язань на 3830961,0 грн. щодо продажу паливо-мастильних матеріалів не встановленим особам.
За наслідками перевірки не відбулось зміни задекларованих зобов'язань з ПДВ за перевірені податкові періоди 2019-2020 років, але суд вважає за необхідне дати оцінку цим операціям, оскільки вони безпосередньо пов'язані з висновками акта перевірки та впливають на прийняття рішення в цілому.
Відповідачем на підставі документів ТОВ «МЕНСІС» встановлено, що у вересні, жовтні 2019 року та січні - лютому 2020 року задокументовано продаж бензину та дизпалива ТОВ «АЙРЛЕНДС» на загальну суму 19 106 675,75 грн., у тому числі ПДВ 3 184 445,96 грн. та задокументовано операції з реалізації бензину та палива дизельного ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» у березні 2020 року на загальну суму 3879088,16 грн., у тому числі ПДВ 646 514,69 грн.
Під час перевірки та на запит перевіряючих від 05.06.2020 р., позивачем не надано договори на постачання паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) акти приймання - передачі товарів та видаткові накладні на задокументовану реалізацію бензину та дизпалива цим СПД.
На вимогу покупців (ТОВ «АЙРЛЕНДС» та ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ») складені лише податкові накладні на помісячну реалізацію ПММ на підставі наданих ними фіскальних касових чеків.
При здійсненні аналізу баз даних ІС „Податковий блок” ТОВ «АЙРЛЕНДС» та ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» відповідачем встановлено, що основним видом діяльності цих СПД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Згідно аналізу можливості виконання ТОВ «АЙРЛЕНДС» та ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» оформлених господарських операцій з придбання ідентифікованих товарів (нафтопродуктів) від ТОВ «МЕНСІС» встановлено неможливість їх здійснення, оскільки, у ТОВ «АЙРЛЕНДС» відсутні власні транспорті засоби, у тому числі спеціальні транспортні засоби призначені для перевезення нафтопродуктів та не декларується залучення до господарських операцій транспортних засобів інших СПД.
Відповідач вважає, що задекларовані господарські операції з реалізації бензину та дизельного палива на адресу ТОВ «АИРЛЕНДС» і ТОВ «ЛЕГІОН СИСТЕМ» не відбувалися. Рух активів від ТОВ «МЕНСІС» до вищевказаних покупців в дійсності не відбувався. У бухгалтерському обліку за даними балансу ТОВ «МЕНСІС» декларує зменшення структури активів, тобто відбулась реалізація товару (ПММ) покупцям (кінцевим споживачам), яких неможливо ідентифікувати. Оскільки факт реалізації товару підтверджено даними бухгалтерського обліку, то вибуття активів та відображення реалізації товару у бухгалтерському обліку вказує на факт реалізації її невстановленим особам (кінцевим споживачам за готівку).
Суд не погоджується такими висновками з наступних підстав.
Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій підчас здійснення СПД торгівлі за готівку визначається нормами Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон №265).
Згідно п.б ст.2 Закону №265 реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів.
За п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Згідно п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до пп. б п. 201.11. ст.201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У зв'язку цим суд вважає, що у разі придбання товарів за готівку у пунктах продажу де застосовуються належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій факт такого придбання може бути підтверджено розрахунковим документом (фіскальним чеком РРО). Наражаючи на те, що фіскальний чек РРО не передбачає інформації про особу, яка здійснила сплату коштів для проведення розрахункових операцій такий чек є свідченням участі у здійснені розрахункової операції його власником - пред'явником цього документу. При цьому розрахунковий чек одночасно є документом, що засвідчує прийняття коштів від покупця товарів, передачу права власності на товар (послугу) особі що сплатила кошти та сплату податку на додану вартість покупцем під час здійснення розрахункової операції. Відповідно до приписів ст.201 ПКУ при незначних обсягах розрахункових операцій фіскальний чек є підтвердженням права покупця на податковий кредит з ПДВ за наслідками таких операцій. У разі значних обсягів розрахункових операцій сплата ПДВ для формування податкового кредиту має бути підтверджена належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною.
Суд вважає складання та реєстрацію податкових накладних частиною податкового обов'язку платника ПДВ і тому у позивача не було альтернативи складати чи не складати податкові накладні на вимогу особи, що пред'явника фіскального чеку як того вимагають положення статті 201 Податкового кодексу України.
На думку суду складаючи та реєструючи податкові накладні на вимогу покупців, що придбали ПММ за готівку за місцем їх роздрібної торгівлі позивач не зобов'язаний був з'ясовувати можливість їх транспортування покупцем, напрями їх подальшого використання та забезпеченість покупця трудовими ресурсами для фактичного здійснення операції з придбання вказаних товарів, оскільки фактичним здійсненням господарської операції (розрахункової операції) є поєднання внесення готівки та отримання товарів, який закінчується видачею фіскального чеку РРО.
Суд зазначає, що визнаючи операції по придбанню та реалізації ПММ "недостовірними" відповідачем належним чином у повному обсязі, в межах повноважень та у спосіб визначений ПК України їх достовірність не перевірена.
09.12.2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано до суду клопотання про залучення документів, а саме:
- результати опрацювання зібраної податкової інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.11.2019 року щодо ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД»;
- узагальнена податкова інформація ГУ ДПС у Черкаській області від 15.10.2020 щодо ТОВ "АЗС-Ч";
- узагальнена податкова інформація ГУ ДПС у Віницькій області від 13.12.2019 року щодо ТОВ "ЕЛЕКОН ТРЕЙД";
- узагальнена податкова інформація ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.10.2020 року щодо ТОВ "ІНВЕСТ ПЕТРОЛ".
Суд не приймає до увагу зазначену інформацію, виходячи із приписів ч.2 ст. 77 КАС України відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки зазначена податкова інформація не була покладена в основу оскаржуваного рішення то податковий орган не може на неї посилатись.
Крім того, податкова інформація не є доказом правомірності рішення, а може лише бути підставою для податкового органу проведення перевірок чи інших заходів в межах повноважень та у спосіб передбачений ПК України.
Суд звертає увагу також на те, що позивач звернувся до суду з позовом 20.08.2020 року, а податкова інформація ГУ ДПС у Черкаській області, ГУ ДПС у Тернопільській області сформована в жовтні 2020 року.
Тому суд погоджується з позицією позивача, що така інформація повинна бути використана з урахуванням вимог ст. 77 КАС України та подана відповідачем в межах процесуальних строків, тобто під час проведення підготовчого судового засідання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, а надані докази не підтверджують правомірність прийнятого рішення
Керуючись ст. 242-248 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0000950522, №0000960522 від 28.07.2020 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 43143201) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСІС" (ЄДРПОУ 41694295, 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 82-З) судові витрати в сумі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 грудня 2020 р.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 111030300