28 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3030/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Херсонського апеляційного суду щодо нарахування та не виплати судді Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 судівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 30 червня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування згідно частини 3 статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020рік» із змінами та доповненнями, внесенними ЗУ №553-ІХ від 13.04.2020 року;
- зобов'язати Херсонський апеляційний суд виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 на підставі статті 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», яка за період з 18.04.2020 року по 30.06.2020 року складає 76200,62 грн.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з червня 1987 року позивач був обраний народним суддею Генічеського районного народного суду Херсонської області, з квітня 1990 року обіймав посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області, Постановю Верховної ради України від 15.10.1998 року № 184-ХІV обраний на посаду судді Херсонського обласного суду безстроково, Указом Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018 переведений на посаду судді Херсонськоо апеляційного суду. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 року № 1842/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 01 січня 2020 року по 18.04.2020 року позивачу, щомісячно нараховувалась суддівська винагорода, яка складалася з посадового окладу в розмірі 115610,00 грн., надбавки за вислугу років - 29488,00 грн. З урахуванням, того що 13.04.2020 року Верховною Радою України прийнято Закон № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020 рорку, положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст. 29, якою встановлено, що в квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території Уркаїни гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна платна, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, становленої на 01 січня 2020 року. У зв'язку із чим, починаючи з 18.04.2020 року Херсонським апеляційним судом позивачу нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода із застосуванням щомісячного обмеження згідно частини 3 ст. 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними ЗУ № 553-ІХ від 13.04.2020 року. Недоплачені позивачеві суми складових суддівської винагороди та їх види відображено у відповідній довідці № 1325/20 від 29.09.2020, відповідно до якої на період дії карантиних обмежень з 18.04.2020 року по 30.06.20220 року нарахована та обмежена до виплати сума суддівської винагороди склала 76200,62 грн. Також зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; - абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак, невідповідність Конституції України вказаних вище норм Закону вже визнано Конституційним Судом України. Враховуючи зазначене, з метою захисту та відновлення своїх прав, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 16.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
11.11.2020 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з якого вбачається, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 30.06.2020 року за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». В частині визнання протиправними дій Херсонського апеляційного суду щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 30.06.2020 року просив відмовити, зазначивши, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, а Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - 3акон №55З-IX), який опубліковано в газеті «Голос України» від 17.04.2О20 № 68 (7325) та набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-IX) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Херсонський апеляційний суд є державним органом, який фінансується з державного бюджету і у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України та не можде порушувати чинне законодавство, а тому у період з 18.04.2020 по 30.06.2020 року нараховував суддівську винагороду у повному обсязі, але застосовував обмеження щодо її виплати у відповідності до діючого на той час законодавства, а отже відповідні дії не можна визначити як неправомірні. Відповідач також зазначає, що у розумінні рішень Конституційного Суду України, обмеження виплати суддівської винагороди, правомірність якого оспорює позивач, зумовлене необхідністю захисту національної економіки, а, отже, відповідає критеріям пропорційності, є співрозмірним із цінностями правової держави, що охороняються Конституцією та законами України. Ураховуючи, що в спірний період тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів Україні, відповідач не допустив протиправних дій, діяв на підставі та в межах, передбачений Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020р. № 10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення аніж наступний: положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020). При цьому, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність відповідно 28.08.2020р., у зв'язку з чим у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування, та виплата Позивачу суддівської винагороди. Крім того, зазначив, що враховуючи позицію Конституційного Суду України Херсонський апеляційний суд листом від 03.09.2020 року № 11-34/121/2020 звернувся до Державної судової адміністрації України щодо виділення коштів у розмірі 10100700,00 грн. для здійснення відповідних компенсаційних виплат суддям, у тому числі судді Бугрику В.В. Станом на 11.11.2020 року відповідні кошти Державною судовою адміністрацією України Херсонському апеляційному суду не виділені. Таким чином, Херсонським апеляційним судом вжито всіх заходів, а межах компетенції, для здійснення виплати суддям нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 30.06.2020 року. Крім того, зазначає, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється ЗУ «Про гарантії держави виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Виконання судових рішень, ухвалених на коритсь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавствао Уркаїни Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апартів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Відповдіно до ст.. 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, божником за якими є державний орган, здійснюється Держанвою казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Пунктом 25 Порядку передбачено, що вразі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Враховуючи викладене, виконання судового рішення, у випадку його ухвалення на користь позивача, повинно буде здійснюватись за рахунок коштів бюджетної програми 051150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. У зв'язку із чим вважає за необхідним залучити у якості відповідача-2 Державну судову адміністрацію України.
04.12.2020 року від позивача надійшла заява, відповідно до якої вбачається, що позивач вважає належним відповідачем Херсонський апеляційний суд так як саме з ним він перебував у трудових відносинах. Також послався на ч.4 ст. 48 КАС України, відповідно до якої якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу в якості другого відповідача.
Ухвалою від 04.12.2020 року залучено в якості відповідача-2 Державну судову адміністрацію України.
08.12.2020 року від Державної судової адміністрації України надійшли пояснення на позовну заяву. Відповідно до яких вбачається, що у розумінні рішень Конституційного Суду України, обмеження виплати суддівської винагороди, правомірність якого оспорює позивач, зумовлене необхідністю захисту національної економіки, а, отже, відповідає критеріям пропорційності, є співрозмірним із цінностями правової держави, що охороняються Конституцією та законами України. Ураховуючи, що в спірний період тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів Україні, відповідач не допустив протиправних дій, діяв на підставі та в межах, передбачений Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. Також зазначено, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020р. № 10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення аніж наступний: положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020). При цьому, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність відповідно 28.08.2020р., у зв'язку з чим у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування, та виплата позивачу суддівської винагороди. В зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне, що ОСОБА_1 з червня 1987 року обраний народним суддею Генічеського районного народного суду Херсонської області, з квітня 1990 року обіймав посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області, Постановю Верховної ради України від 15.10.1998 року № 184-ХІV обраний на посаду судді Херсонського обласного суду безстроково, Указом Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018 переведений на посаду судді Херсонськоо апеляційного суду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 року № 1842/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду з 30.06.2020 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Як вбачається з матеріалів справи, суддівська винагорода з 18.04.2020 по 30.06.2020 нараховувалась позивачу з урахуванням обмеження відповідно до ст.29 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», про що свідчить довідка Херсонського апеляційного суду від 29.09.2020 року № 1325/20 у розмірі 76200,62 грн., не погодившись із чим, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства, а саме: Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. №392.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX (далі за текстом - Закон №553-IX), чинним з 18.04.2020 р., Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX (далі за текстом - Закон №294-IX) доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
З огляду на ч. 3 ст. 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону № 1402 випливає, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5статті 48 Закону № 1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим закономі належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
У Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Таким чином, в силу приписів ч. 3 ст. 7 КАС України, до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені вказаним Законом, та не застосовує до спірних правовідносин ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону №1402, а також правовій позиції Конституційного Суду України щодо незалежності суддів у вищезазначених рішеннях, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідачі у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів. Однак необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.
При цьому відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 29.05.2020 Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
За таких обставин, відсутня необхідність звернення суду першої інстанції за результатами розгляду даної справи до Верховного Суду з аналогічного питання на виконання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 7 КАС України.
З огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, частин 1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX, зі змінами; і ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, протиправні дії відповідача обмежуються датою 28.08.2020 року.
ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 зазначеного Закону (частина перша статті 151 Закону).
Так, як відповідно до статті 148 Закону ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь, а тому і обов'язок виплатити недонараховану суддівську винагороду, яка відповідно до довідки Херсонського апеляційного суду від 29.09.2020 року № 1325/20 становить 76200,62 грн. позивачу слід покласти на відповідача-2, як на розпорядника коштів вищого рівня за період з 18.04.2020 року по 30.06.2020 року.
Крім того, слід зазначити, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період".
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне: положеннями ч.3 ст.241 КАС України передбачено, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Статтею 371 КАС України визначено категорії адміністративних справ, рішення по яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 ч.1 цієї статті (п.1 ч.2 ст.371 КАС України).
Оскільки рішення суду у даній справі носить зобов'язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, то дія п.2 ч.1 ст.371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Судові витрати позивачем понесені не були, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Херсонського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42261148, м.Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1-а, 73000), Державної судової адміністрації України (01801, м.Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (73003, м.Херсон, вул. Старообрядницька, 21, код ЄДРПОУ 37959517) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України (01801, м.Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року із застосуванням ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (01801, м.Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року, обчисливши її відповідно до ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди у розмірі 76200,62 (сімдесят шість тисяч двісті грн. 62 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 106020000