Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
30 грудня 2020 року № 520/14315/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати незаконним рішення відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви розгляду заяви №4913/03-16 від 08.09.2020 року; зобов'язати відповідача зарахувати у пільговому обчисленні стажу роботи 01.01.2012 року по 07.04.2016 року в ООО "Заполярпромгражданстрой", з 08.04.2016 року по 15.09.2017 року, як рік роботи за 1 рік 6 місяців з часу призначення пенсії, з 10 квітня 2020 року, зарахувати з 18.09 2017 року по 18.10 2019 року в ООО "ГазАртСтрой", як рік роботи за 1 рік з часу призначення пенсії з 10 квітня 2020, зобов'язати відповідача врахувати заробітну плату отриману з 01.01.2012 року по 07.04.2016 року в ООО "Заполярпромгражданстрой", з 08.04. 2016 року по 15 09 2017 року з 18.09.2017 року по 18.10. 2019 року в ООО "ГазАртСтрой", для врахування при призначенні пенсії з часу призначення пенсії з 10.04.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 11 від 08.09.2020 року порушує право ОСОБА_1 , на належне пенсійне забезпечення, відтак з метою захисту порушених прав звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач 01.12.2020 надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, оскільки в акті перевірки первинних документів про заробітну плату позивача не вказано про нарахування та сплату страхових внесків на обов'язкове пенсійне стахування.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянув заяву та документи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , надані 31.08.2020 року, про проведення перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку.
Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішено відмовити у проведенні перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку ОСОБА_1 , відповідно до ст. 114 п. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за відсутністю відомостей про нарахування та сплату страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування.
Не погоджуючись з вказаним позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13 травня 2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України) (абзац перший п. 2.1 Рішення).
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), а саме: згідно статті 6 Угоди "зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території Співдружності Незалежних Держав, необхідно здійснювати за умови підтвердження сплати страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування до відповідних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність".
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для проведення перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку .
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 надала трудову книжку НОМЕР_2 дата заповнення 08.04 20106року, в якій зазначений період роботи в "ООО "ГазАртСтрой" (Російська Федерація) З 08.04.2016 року по 15.09.2017 року та з 18.09.2017 року по 18.10.2019 року в ООО "ГазАртСтрой" (Російська Федерація), та роботу в районах Крайньої Півночі з 01.12.2010 року по 07.04.2016 року в ООО "Заполярпромгражданстрой"
Також ОСОБА_1 надала довідки про заробітну плату, видані ООО "ГазАртСтрой" (Російська Федерація) №1874 від 17.02.2020 за період з квітня 2016 року по вересень 2017 року та № 1873 від 17.02.2020 за період з вересня 2017 року по жовтень 2019 року, про що не заперечується відповідачем та зазначається ним в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового, стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, а саме роботодавці, підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб.
З наведеного випливає, обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а не на позивача, із заробітної плати якого у встановленому законом порядку відраховувались належні до сплати внески до цільових фондів.
За приписами ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст. 1 Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою "Про співпрацю в галузі соціального забезпечення" від 28.01.1982 року, дана угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.
Стаття 4 даної Угоди передбачає, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж, набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж.
Статтею 6 ч. 3 Угоди від 13.03.1992 року "Про гарантії прав громадян - учасників співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення" передбачено, що розрахунок пенсії проводиться із заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж. Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 року по справі №К/800/11718/13.
Отже, оскільки не включений відповідачем період роботи позивача в Російській Федерації підтверджено як записом у трудовій книжці, так і наданими довідками, то відповідач безпідставно не виключив надані позивачем довідки під час розрахунку пенсії.
У будь-якому випадку, сплата чи не сплата страхових внесків підприємством не повинно впливати на права позивача на врахування сум, отриманої ним заробітної плати в обчисленні пенсії.
Крім того, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи (стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа N1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суд, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати незаконним рішення відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви розгляду заяви №4913/03-16 від 08.09.2020 року.
Зобов'язати управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати у пільговому обчисленні стажу роботи з 3 01.01.2012 року по 07.04.2016 року в ООО "Заполярпромгражданстрой", з 08.04.2016 року по 15.09.2017 року, як рік роботи за 1 рік 6 місяців з часу призначення пенсії, з 10.04.2020 року, зарахувати з 18.09.2017 року по 18.10.2019 року в ООО "ГазАртСтрой", як рік роботи за 1 рік з часу призначення пенсії, з 10.04.2020 року.
Зобов'язати відповідача врахувати заробітну плату отриману з 3 01.01.2012 року по 07.04.2016 року в ООО "Заполярпромгражданстрой", з 08.04.2016 року по 15.09.2017 року; з 18.09.2017 року по 18.10.2019 року в ООО "ГазАртСтрой", для врахування при призначенні пенсії з часу призначення пенсії з 10.04.2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шляхова О.М.