29 грудня 2020 року м. Київ № 320/2921/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
визнати протиправними дії щодо виплати пенсії у розмірі 50% суми її підвищення з 01.01.2018;
зобов"язати провести перерахунок та виплату 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунутвання позовних вимог зазначає, що є пенсіонеркою та отримує пенсію, однак з 01.01.2018 пенсійним органом здійснено перерахунок її пенсії відповідно до якого змінено частину грошового забезпечення, а також зменшено виплату перерахованої пенсії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, у розмірі 50% від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 75% від підвищення, 01.01.2020 у розмірі 100% від підвищення, чим порушено її законні права та інтереси.
30.04.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого пенсійний орган просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, наведених у відзиві.
12.05.2020 позивачкою подано відповідь на відзив відповідно до якої проти доводів, наведених у відзиві заперечила та просила адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом № 2 Білоцерківського МУ ГУ МВС у Київській області 06.02.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про перерахунок пенсії, позивачці перерахована пенсія з підвищення з 01.01.2018 у розмірі 1 334,18 грн. Також у зазначеній довідці вказується, що з 01.01.2018 по 31.12.2018 сума підвищення виплачується у розмірі - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі - 75% та з 01.01.2020 у розмірі - 100%.
Позивачка звернулась до пенсійного органу із вимогою здійснювати виплату 100% суми підвищеної пенсії перерахованої згідно ст. 63 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 10.01.2020 № 2605/к-01 відповідач відмовив їй у такій виплаті, у зв'язку з відсутністю підстав для зміни порядку виплати пенсії, а також відсутності рішень виконавчої влади про зміну порядку виплати.
Вважаючи дану відмову протиправною позивачка звернулась із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо застосування відповідачем Постанови № 103 у перерахунку позивачці пенсії та виплаті її у порядку визначеному п. 2 Постанови № 103, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України № 796 від 28.02.1991 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09.04.1992 (надалі - Закон № 2262 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову № 103.
Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 2 Постанови № 103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах:
з 01.01.2018 - 50 відсотків;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків;
з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Постанова № 103 є нормативно-правовим актом, який, з огляду на положення ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 , є обов'язковим у застосуванні органами пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
Відповідно до п. 7 Постанови № 103 визначено перелік державних органів на які покладено завдання забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в п. 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262 , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (надалі - Постанова № 45).
Виплата пенсії позивачу проводиться відповідачем відповідно до Постанови № 103, якою встановлено виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 01.01.2018 у зазначених вище розмірах.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано з урахуванням попередньої суми пенсії та підвищення, що відповідає ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 та Постанові № 103.
З урахуванням наведеного, відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону № 2262 та Постанови № 103.
На вказаний календарний проміжок часу Постанова № 103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак була діючою, і як наслідок, підлягала обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Крім того, Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та не чинними п. п. 1, 2 постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Постанови № 45. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
05.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, п. п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Постанови № 45 втратили чинність з 05.03.2019, як того вимагає ч. 2 ст. 265 КАС України.
З огляду на зазначене, визнання нечинними п. п. 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання не чинними відповідних пунктів Постанови № 103.
З огляду на встановлені судом обставини та з урахуванням визнання з 05.03.2019 не чинними п. п. 1, 2 Постанови № 103, (які стосувалися відсоткових обмежень у виплаті пенсій), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання дій Головного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві, щодо застосування п. п. 1, 2 Постанови № 103 при виплаті з 05.03.2019 перерахованої позивачу пенсії протиправними.
Задовольняючи адміністративний позов позивачки частково і зобов"язуючи виплатити суми підвищення пенсії перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 05.03.2018 з врахуванням проведеної раніше виплати, суд зазначає, що це не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії у розмірі 50% суми її підвищення з 05.03.2018;
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 05.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.