про повернення позовної заяви
29 грудня 2020 року м. Київ № 320/13110/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-4790-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 грн., від 22.02.2019 №Ф-4790-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18276,00 грн. та від 20.11.2018 №Ф-4790-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивач у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_2 ; надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку.
24.12.2020 на адресу суду від позивача надішли заява про усунення недоліків з додатками.
Дослідивши вказані документи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Частиною першою статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до абзаців 4-6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI (в редакції, яка була чинна на момент прийняття відповідачем спірних вимог) платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Отже, платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження, так і без такої.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі №480/106/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83513564).
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Залишаючи позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 15.12.2020 у цій справі зазначив, що предметом позову у даній справі є, зокрема, оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-4790-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн., у зв'язку з чим, звернувшись до суду з позовною заявою 07.12.2020, позивачем було пропущено десятиденний строк для її оскарження у судовому порядку.
Крім того, судом було зазначено, що позивачем не вказано у позовній заяві, коли та за яких обставин йому стало відомо про існування спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-4790-54, від 22.02.2019 №Ф-4790-54.
У зв'язку з цим, позивачу було запропоновано надати суду пояснення та докази на підтвердження того, коли саме позивачу стало відомо про прийняття відповідачем спірних вимог та у разі пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами про їх оскарження, також надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у заяві про усунення недоліків зазначив, що з вересня ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
17.01.2019 позивач зареєстрував місце проживання за вказаною адресою.
На підтвердження чого позивачем до матеріалів справи додано довідку Корюківщинської сільської ради Києво-Святошинсьеого району Київської області про реєстрацію місця проживання особи від 17.04.2019 №552.
Позивач повідомив, що у період з 20.06.2020 по 26.06.2020 ОСОБА_1 перебувала у місті Суми, на підтвердження чого до матеріалів справи додано копію посадочного документу від 26.06.2020.
Позивач наголосив, що поштова кореспонденція зі спірними вимогами перебувала у поштовій скриньці у місті Суми, а тому позивач отримав відповідні документи лише у період з 20.06.2020 по 26.06.2020.
Суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у справі від 16.10.2020 у справі №640/18439/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92252908).
Суд звертає увагу на тому, що у позовній заяві позивач вказав на те, що про вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-4790-54 йому стало відомо ще в 2019 році від Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області.
Щодо посилань позивача на те, що з вересня 2018 року ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як поштова кореспонденція зі спірними вимогами була направлена позивачу у АДРЕСА_2 , а тому позивач не мав можливості отримати спірні вимоги, то суд не приймає їх до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного проживання позивача саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про реєстрацію місця проживання особи від 17.04.2019 №552 підтверджує лише адресу місця реєстрації особи, а не її фактичне місце проживання.
Більш того, зазначаючи про отримання спірних вимог у період з 20.06.2020 по 26.06.2020, позивач не надає обґрунтованих пояснень звернення до суду лише 07.12.2020 (позов був зданий до відділення поштового звязку), тобто також з пропуском 10-денного строку оскарження.
Посилання позивача на Закон України від 03.06.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" суд визнає непереконливими, оскільки позивачем не зазначено, яким чином прийняття цього закону та встановлення окремої процедури списання недоїмки перешкоджали їй оскаржувати правомірність прийнятих відповідачем вимог у судовому порядку, у разі, якщо позивач вважає спірні вимоги протиправними, тобто такими, що суперечать положенням законодавства на момент їх прийняття (незалежно від подальшої можливості списання сум недоїмки).
У зв'язку з цим, надані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду пояснення не підтверджують наявність поважних причин пропуску ОСОБА_1 десятиденного строку звернення з даною позовною заявою до суду.
Отже, позивачем не доведено поважності причини пропуску строку звернення з даною позовною заявою, що свідчить про те, що позивач частково виконав вимоги ухвали суду від 15.12.2020.
Суд ще раз зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне застосувати процесуальні наслідки такого пропуску.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем у повному обсязі вимог ухвали суду від 15.12.2020, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Враховуючи повернення позивачу позовної заяви, додана до позовної заяви заява про забезпечення позову також підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.