28 грудня 2020 року Справа № 280/8879/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року та 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18);
2) зобов'язати відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року та 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року в розмірі 4 730,00 гривень, до 05 травня 2017 року в розмірі 5 360,00 гривень, до 05 травня 2018 року в розмірі 5 995,00 гривень, до 05 травня 2019 року в розмірі 6 190,00 гривень та до 05 травня 2020 року в розмірі 6 800,00 гривень.
Ухвалою від 09.12.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами в частині правомірності розміру виплаченої Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 - 2019 роках, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску.
На виконання ухвали від 09.12.2020 позивачем 22.12.2020 надано заяву (клопотання), у якій останні просить поновити строк на звернення до суду.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати здійснити виплату коштів на користь позивача в якості недоплаченої грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016- 2020 роки. Позивач посилається на факт нарахування та виплати йому відповідної грошової допомоги у 2016-2019 роках у розмірах, які не відповідають встановлених Законом розмірам.
Так, ухвалою від 09.12.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами в частині правомірності розміру виплаченої Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 - 2019 роках, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску.
Вказана ухвала від 09.12.2020 отримана позивачем 15.12.2020.
На виконання ухвали від 09.12.2020 позивачем 22.12.2020 надано заяву (клопотання), у якій останній просить поновити строк на звернення до суду, без зазначення будь-якого обґрунтування, причин та доказів поважності його пропуску.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, лише з 27 лютого 2020 року положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках, а тому позивач звернувся до суду, щодо позовних вимог за 2016-2019 роки з пропуском встановленого ч.2 ст. 122 КАС України строку.
Крім того, надана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не містить а ні причин, а ні доказів поважності пропуску строку на звернення до суду та не підтверджує неможливість оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, позивачем не виконано вимоги ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2020 про залишення позовної заяви без руху, що перешкоджає відкриттю провадження у справі, оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою із вимогами в частині правомірності розміру виплаченої Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 - 2019 роках, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, за правилами пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві зокрема у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня ї надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, оскільки заява позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, суд вважає за необхідне на повернути позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18); зобов'язання відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року в розмірі 4 730,00 гривень, до 05 травня 2017 року в розмірі 5 360,00 гривень, до 05 травня 2018 року в розмірі 5 995,00 гривень, до 05 травня 2019 року в розмірі 6 190,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 122, 123,169, 241, 246, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та зобов'язання відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу до 05 травня 2016 року, 05 травня 2017 року, до 05 травня 2018 року, до 05 травня 2019 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27 лютого 2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року в розмірі 4 730,00 гривень, до 05 травня 2017 року в розмірі 5 360,00 гривень, до 05 травня 2018 року в розмірі 5 995,00 гривень, до 05 травня 2019 року в розмірі 6 190,00 гривень - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.
Суддя Н.В. Стрельнікова