17 грудня 2020 рокуСправа № 280/3951/20 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмову та бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач просив суд:
визнати незаконною відмову відповідача від 29.04.2020 щодо проведення перерахунку призначеного позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1007;
визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 та поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання відповідача зробити відповідні розрахунки та проводити виплату позивачу належних сум щомісячного грошового утримання судді у відставці щомісячно у розмірі 82% від розміру суддівської винагороди з 18.02.2020 виходячи із суми 94590 грн., на підставі вказаної довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1007, без обмеження граничного розміру з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2020 №10 щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1007;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 № 08-02/1007, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.;
в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 20.10.2020.
16.12.2020 до суду надійшла заява позивача (вх. № 61454) в порядку статті 382 КАС України, в якій заявник просить встановити контроль за виконанням рішення суду, а саме: зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, у якому вказати: за який строк позивачу зроблено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та в якому відсотковому відношенні проведено перерахунок від суми заробітної плати судді.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідачем частково виконане рішення суду від 17.09.2020, а саме 20.11.2020 позивачу на рахунок перераховано 47295,00грн. Позивач зазначає, що з 09.03.2017 йому встановлено виплата грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином вважає, що сума щомісячного грошового утримання має становити 94590грн. Проте, виплачена позивачу сума становить 50%. Також позивач посилається на невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати різниці перерахованої пенсії в період з лютого 2020 року по листопад 2020 року. Зазначає, що із телефонної розмови із представником відповідача позивачу не надано роз'яснення про причини невиконання судового рішення.
Суд, розглянувши заяву позивача зазначає наступне.
Інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначено у ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З аналізу норм частини другої статті 14, статей 370, 382 КАС України вбачається, що встановлення судового контролю шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком; завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі невиконання судових рішень у добровільному порядку цим Законом урегульований порядок дій та заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 тощо зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав позивача.
Суд звертає, увагу, що стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме наявність належних доказів невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таких доказів позивач суду не надав. Відтак, у суду відсутні належні докази, які б свідчили про невиконання відповідачем рішення суду від 17.09.2020 у справі №280/3951/20.
Також суд звертає увагу позивача, що вирішуючи спір по суті, судом у рішенні від 17.09.2020 зазначено, що предметом спору не є відсотки від суддівської винагороди судді. Відповідно, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від розміру суддівської винагороди.
Таким чином посилання заявника на той факт, що відповідачем здійснено перерахунок довічного грошового утримання у розмірі, меншому ніж 82%, не свідчить про невиконання відповідачем рішення суду.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.
Суддя Ю.В.Калашник