про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2020 року м. Житомир
справа № 240/22239/20
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. №63767123/20.1/3 від 02.12.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду №240/6575/20 від 30.10.2020;
- зобов"язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №240/6575/20, виданого 30.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачена ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як свідчить зміст позовної заяви та додані до неї документи, позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця та його повідомлення №63767123/20.1/3 від 02.12.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Однак, до суду за захистом своїх прав звернувся лише 24.12.2020, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що про порушення своїх прав дізнався 15.12.2020, отримавши оскаржуване повідомлення.
Однак заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску, в даному випадку дати отримання оскаржуваного повідомлення, позивач до суду не подав.
Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, позивач у порушення вимог 3 статті 161 КАС України не додано до матеріалів позовної заяви документу про сплату судового збору.
Однак, судом встановлено, що в позовній заяві позивач посилаючись на пп.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки позовні вимоги у даній справі випливають з трудових правовідносин (незаконне звільнення та поновлення на роботі).
Розглянувши зазначене позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII) (далі - Закон №3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У свою чергу, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом спору у даній справі є:
- визнання протиправним та скасування повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. №63767123/20.1/3 від 02.12.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;
- визнання протиправними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду №240/6575/20 від 30.10.2020.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що предметом даного спору не є стягнення заробітної плати та/або поновлення позивача на роботі.
При цьому, суд зазначає, що у п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" законодавцем імперативно визначено категорію спорів у яких позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до системного аналізу диспозиції вказаної норми, яка описує дозволену (можливу) альтернативну поведінку суб"єкта, а також зважаючи на змістовність інших норми вказаного Закону, відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення позивачів від сплати судового збору під час оскарження дій та/або рішень державного виконавця під час здійснення останнім публічно-владних управлінських функцій, у тому числі щодо виконання виконавчих листів, які видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень про поновлення на роботі.
Суд також зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Підсумовуючи наведене та враховуючи, що оскарження дій та рішень державного виконавця є самостійним предметом спору, у той час як спір про поновлення позивача на роботі вже є вирішеним, а також те, що позивачем не наведено інших підстав для звільнення його від сплати судового збору, окрім посилання на п.1 ч. 1 ст. Закону України "Про судовий збір", суд дійшов до висновку про необгрунтованість клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та відсутність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп.2 п.3. ч.2 ст.4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом за одну позовну вимогу немайнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі розміром 840,80грн = ((2102 грн х 0,4).
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, про що передбачено ч.2 ст.169 КАС України.
З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- документу про сплату судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 840,80 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору.
Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у м.Житомирі/м.Житомир/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA048999980313181206084006797; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за його позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко