Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 грудня 2020 р. Справа№200/10382/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу у розмірі 105668 (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 41 копійка.
- стягнути з відповідача на користь позивача нараховану суму пенсії у розмірі 105668 (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 41 копійку.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Позивач зазначає, що на теперішній час отримує пенсію на свій рахунок, однак за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року пенсія не виплачувалася, заборгованість за вказаний період склала 105668,41 гривень та обліковується у відповідача, однак не виплачується у зв'язку з відсутністю фінансування.
Вказує, що на адвокатський запит відповідач не надав обґрунтованої відповіді, на яких підставах та з якого часу припинено йому виплату пенсії, вказавши в своїй відповіді, що згідно виписки із протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат № 18 від 19.10.2016 року в проведенні виплати пенсії відмовлено у зв'язку з закриттям довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушують вимоги Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року по справі № 0540/5911/18-а, Торецьке ОУПФУ Донецької області зобов'язано виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2016 року. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі № 0540/5911/18-а, яка надійшла на адресу Торецького ОУПФУ 26.12.2018 року, апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Протоколом № 914210181836 від 02.01.2019 року ОСОБА_1 було нараховано пенсію з 01.03.2016 року.
З 01.03.2019 року пенсія ОСОБА_1 виплачується щомісяця на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Відповідач звертає увагу, що неодноразово направляв до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області потреби на фінансування по пенсійним справам, по яким винесено судове рішення, серед яких зазначено особовий рахунок ОСОБА_1 .
Вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року по справі № 0540/5911/18-а виконано, виходячи з діючої нормативно - правової бази в повному обсязі та в межах закріплених повноважень.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 9-11).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 09 січня 2019 року № 1421-5000009022 (а.с. 11 - зворотній бік), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою:
АДРЕСА_2 включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.
Відповідно до відомостей програмного забезпечення “Діловодства спеціалізованого суду” встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року по справі №0540/5911/18-а, яке набрало законної сили 19.12.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.10.2016 року №181836 про відмову у відновленні соціальних виплат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Визнано протиправними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії з 01.03.2016 року.
Зобов'язано Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) відновити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату пенсії та сплатити заборгованість, починаючи з 01.03.2016 року.
Присудджено до стягнення з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106).
Представник позивача Раков А.В. звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію з питань розміру нарахованої суми заборгованості з пенсійних виплат, період, за який утворилася вказана заборгованість, а також на яких підставах не сплачується заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1 (а.с. 7).
На письмовий запит представника позивача відповідач, листом № 0582-02-85427 від 13 жовтня 2020 року повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 01.10.2014 року згідно електронної пенсійної справи, як внутрішньо переміщена особа.
Вказано, що згідно із виписки із протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат № 18 від 19.10.2016 року, в проведенні виплати пенсії відмовлено у зв'язку закриттям довідки про взяття на облік внутрішньо - переміщеної особи.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 05.09.2019 року по справі № 0540/5911/18-а, зобов'язав Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість ОСОБА_1 з 01.03.2016 року. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі № 0540/5911/18-а, яка надійшла на адресу 26.12.2018 року, апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Зазначено, що на виконання вищезазначеного рішення суду, протоколом № 914210181836 від 02.01.2019 року, управлінням було нараховано ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2016 року.
З 0.03.2019 року пенсію ОСОБА_1 виплачується щомісяця на його рахунок в «Ощадбанку».
Так як, виплата за рішенням суду потребує додаткового фінансування, управлінням були надіслані запити на фінансування. Фактично, сума пенсії, яка не виплачена за період з 01.03.2016 року по 28.02.2019 року в сумі 105668,41 грн. буде виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу (а.с. 8).
Згідно довідки відповідача «Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії» судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, проте, заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по лютий 2019 року в сумі 105668,41 грн. йому нарахована, однак не виплачена (а.с.26).
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не заперечується факт невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 28.02.2019 року у загальній сумі 105668,41 грн., що підтверджується листом № 0582-02-8/5427 від 13 жовтня 2020 року.
Доводи позивача про те, що його право на отримання нарахованої суми пенсії має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача в порядку, особливості якого передбачені Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За приписами статті 1 Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішення суду покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим останні є відповідачами у справах, пов'язаних з виконанням рішень суду. Абзац 1 частини другої статті 3 Закону № 4901-VI передбачає право стягувача на звернення до органів казначейства із заявою про виконання рішення суду у випадку його невиконання в передбачені строки, а не право звернення до суду, тощо.
Отже, Законом № 4901-VI створено додатковий механізм гарантування права осіб на обов'язковість судового рішення без повторного звернення до суду з новим адміністративним позовом.
Помилковість посилання позивача на Закон № 4901-VI не є підставою для відмови в позові, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачеві нарахованої пенсії у розмірі 105668,41 грн. та стягнення цієї заборгованості шляхом перерахування на пенсійний рахунок підлягають задоволенню, на підставі абзацу 1 частини другої статті Закону № 1058-IV.
Слід зазначити також, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховував висновки щодо незаконності зміни способу виконання рішення суду про зобов'язання здійснити виплату пенсії на такий спосіб виконання як стягнення пенсії, які викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справах № 21-394а14, № 21-475а14, Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року (К/800/57482/13), Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 755/7078/16-а.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач двічі звернувся до суду з одним і тим самим предметом позову, оскільки на відміну від даної справи, у якій предметом позову є стягнення конкретної суми заборгованості з пенсії, у справі № 0540/5911/18-а конкретної суми заборгованості визначено не було та її встановлення не було предметом вказаної справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності його бездіяльності щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 105668,41 грн.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність відповідача протиправною та стягнення з відповідача на користь позивача нараховану суму пенсії за період з 01.03.2016 року по 28.02.2019 року в сумі 105668,41 грн.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, відповідно до норм чинного законодавства України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд вважає за необхідне застосувати до спірних у даній справі правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 14.05.19 р. у справі № 487/6312/16-а.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо виплати компенсації позивачу є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.
Однак, частиною 2 статті 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Приймаючи до уваги вказану норму закону та те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у спірний період судом визнано протиправною, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та “Про судовий збір”, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність протиправною та стягнення заборгованості і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 у розмірі 105668 (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 41 копійка.
Стягнути з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Маяковського, 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) нараховану суму пенсії у розмірі 105668 (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 41 копійку.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Маяковського, 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримавача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Маяковського, 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475).
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Повне судове рішення складене 14 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч