Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2020 р. Справа№200/8677/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вугледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Вугледарської міської ради (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
“ визнати протиправним та скасувати рішення Вугледарської міської ради від 20.03.2020 № 7/56-34 «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» орієнтованою площею 46 м.кв., за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), за адресою АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Вугледарську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 46 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням 03.08 (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні”.
Позивач, серед іншого, вказує, що йому, не дивлячись на три рішення суду, вчетверте відмовлено відповідачем у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безпідставно не надає відповідний дозвіл, чим порушує його право на належне оформлення земельної ділянки.
Вказує, що відповідач взагалі не враховував при розгляді його звернення попередніх висновків суду.
Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позов, відповідно до якого, серед іншого, вказує, що як на момент прийняття рішень відповідача «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» №7/17-23 від 15.06.2017 р., №7/31-10 від 23.06.2018р. та №7/44-10 від 21.06.2019р., що були оскаржені в судовому порядку, так і на момент прийняття спірного рішення № 7/56-34 від 20.03.2020 року, об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не було розташовано.
Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як було зазначено вище, частина друга статті 134 Земельного кодексу України передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Тобто, право оренди на земельну ділянку, вільну від забудови, на якій не розташовані об'єкти нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб можливо отримати виключно за результатами земельних торгів, внаслідок чого у Вугледарської міської ради були відсутні законні підстави для надання дозволу на розробку землеустрою через порушення положень частини другої статті 124, частин першої та другої статті 134 Земельного кодексу України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року було закрито підготовче провадження у даній справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 16 листопада 2020 року.
Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Суд застосовує норми матеріального права в редакції станом на момент прийняття спірного рішення відповідачем - 20.03.2020 року.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Частина 1 ст. 122 ЗК України встановлює, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.ч. 1-2 та абз 1 ч.3 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки ще 22.05.2017 року та йому неодноразово було відмовлено у наданні такого дозволу та були тричі прийняті рішення суду, що набрали законної сили за цима правовідносинами.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Донецьким окружним адміністративним судом в рішенні, що набрало законної сили від 04.12.2019 року в справі № 200/11323/19-а встановлено такі обставини, що мають відношення до даного спору.
“В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 є власником 1/2 нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997 року, а саме будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1,А, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Донецької області по справі № 22/6пн від 29.10.2013 року зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити самостійно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди.
Судове рішення набрало законної сили та Господарським судом Донецької області було видано відповідні накази, на підставі яких відкрито виконавче провадження. Про вказане йдеться в ухвалі Господарського суду Донецької області від 13.10.2016 року по справі № 22/6пн.
22 травня 2017 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг звернулась до Вугледарського міського голови ОСОБА_3 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 46 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням 03.08 (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), на якій розташований будинок кафе, який належить заявниці на праві спільної часткової власності.
Згідно з актом державного виконавця від 29 травня 2017 року судовий наказ по справі № 22/6пн виконано повністю. Будівлю знесено та вивезено до КП «Благоустрій» (а.с.62), у зв'язку з чим закінчено виконавче провадження № 51609063.
Разом з тим, дії державного виконавця щодо знесення будинку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнано незаконними відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року.
Водночас, Вугледарською міською радою 15.06.2017 року було прийнято рішення № 7/17-23, яким відмовлено позивачці у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року у справі № 223/399/17 скасовано рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 05.03.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Вугледарської міської ради від 15.06.2017 року № 7/17-23 «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;
- зобов'язано Вугледарську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0046 га за адресою: АДРЕСА_2 .
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Згідно з рішенням Вугледарської міської ради від 23.06.2018 року № 7/31-10 "Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", розглянувши повторно заяву громадянки ОСОБА_1 від 22.05.2017 року, згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року № 223/399/17, міська рада вирішила відмовити громадянці ОСОБА_1 у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування орієнтовною площею 0,0046 га із земель комунальної власності у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/14806/18-а від 15.03.2019 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Вугледарської міської ради № 7/31-10 від 23.06.2018 року "Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Зобов'язано Вугледарську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017 року з урахуванням висновків суду, зазначених в рішенні.
05 червня 2019 року на засіданні постійної комісії з питань розвитку інфраструктури, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, екології, регулювання земельних відносин розглянуто проект рішення міської ради № 18202 «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Однак проект рішення для затвердження на засіданні сесії рекомендовано не було.
Згідно з витягом з протоколу пленарного засідання 44 чергової сесії міської ради сьомого скликання, Вугледарською міською радою на пленарному засіданні 21.06.2019 року було прийнято рішення № 7/44-10, яким громадянці ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування орієнтовною площею 0,0046 га із земель комунальної власності у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини даного рішення вбачається, що підставою для відмови стала відсутність на момент розгляду заяви на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та незаконність знаходження на момент подання заяви на самовільно зайнятій земельній ділянці будинку кафе”.
Як було вказано вище, в силу ч.4 ст. 78 КАС України вказані обставини не доказуються сторонами.
Вказаним рішенням суду позов ОСОБА_1 до Вугледарської міської ради було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вугледарської міської ради № 7/44-10 від 21.06.2019 року "Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" ОСОБА_1 .
Зобов'язано Вугледарську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 46 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням 03.08 (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вугледарська міська рада на пленарному засіданні 20.03.2020 року прийняла спірне рішення № 7\56-34 «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Вказане спірне рішення мотивовано: “відсутністю на момент розгляду заяви на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що є порушенням положень частини другої статті 124, частин першої та другої статті 134 Земельного кодексу України та незаконністю знаходження на момент подання заяви на самовільно зайнятій земельній ділянці зазначеного вище будинку кафе, що є порушенням положень статті 1291 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 18 Господарського процесуального кодексу України”.
Суд зазначає, що спірне рішення відповідача не містить жодного обгрунтування щодо якого яким саме вимогам яких законів чи прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів чи якої містобудівної документації (генплан, зонінг, тощо) не відповідає саме місце розташування земельної ділянки, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої просить позивач.
Суд звертає увагу відповідача на те, що цільовим призначенням запитуваної ділянки позивачем визначено “...для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування...”.
Отже, факт того, чи знаходиться на запитуваній ділянці будівля чи її частина, що належить позивачу не має значення для вирішення питання про надання дозволу у даний момент, так як отримавши відповідну ділянку, та враховуючи її цільове призначення, позивач зможе як обслуговувати будівлю (чи її частину), що на ній знаходиться чи побудувати на ній будівлю туристичної інфраструктури/закладів громадського харчування (якщо на земельній ділянці жодних будівель не розташовано).
Крім цього, норми ст. ст. 124, 134 ЗК регулюють процедуру передачі та продажу прав на ділянки та встановлють правила для суб'єкта владних повноважень (відповідача) (як саме особі має бути передано ділянку чи права на неї), а не для позивача та не регулюють процедуру надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Вказані норми ЗК України не визначають обставин невідповідності місця розташування земельної ділянки певним вимогам.
Отже, суд дійшов висновку про те, що обставини, які зазначені відповідачем у спріному рішенні не є такими, що можуть бути підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою за вказаною земельною ділянкою.
Суд звертає увагу відповідача на те, що у спірних правовідносинах на даний процедурний момент не ставиться питання про прийняття рішення про передачу позивачу земельної ділянки у власність.
Надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб'єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17).
Отже, приймаючи спірне рішення відповідач діяв протиправно та порушив права позивача на отримання відповідного дозволу.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вугледарської міської ради
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України
Позов ОСОБА_1 до Вугледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вугледарської міської ради № 7/56-34 від 20.03.2020 року «Про відмову у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» орієнтовною площею 46 м.кв., за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Вугледарську міську раду (адреса місцезнаходження: Донецька обл. Волноваський район, місто Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 34032213) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 46 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням 03.08 (для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вугледарської міської ради (адреса місцезнаходження: Донецька обл. Волноваський район, місто Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 34032213).
Повне судове рішення складене 1 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на дане рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч