Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2020 р. Справа №200/5651/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №200/5651/20-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення, -
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України у справі №200/5651/20-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення. В обґрунтування заявленого, представник позивача посилається на те, що при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду, відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового періоду «серпень 2015 року». Не було проведення розрахунку суми грошової індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з застосуванням базового місяця «січень 2008 року». Відповідачем було проігноровано рішення суду в частині та не виплачено фіксовану індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 29.06.2018.
Сторони по справі про дату, час та місце розгляду заяви були повідомленні належним чином.
Розглянувши матеріали справи та надану заяву, суд зазначає наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №200/5651/20-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за 2015 - 2018 роки. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за 2015 - 2018 роки з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та висновків суду в дані справі. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 апеляційні скарги представника позивача - ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 200/5651/20-а - залишено без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №200/5651/20-а - залишено без змін.
17.12.2020 судом виданий виконавчий лист по справі № 200/5651/20-а про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за 2015 - 2018 роки з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та висновків суду в дані справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).
Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Матеріали справи свідчать, що при винесенні рішення від 22.07.2020 у справі №200/5651/20-а, судовий контроль судом не встановлювався.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості примусового виконання судового рішення, що в таких категоріях справ покладене на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”).
Проте, на противагу зазначеного, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач скористався своїм правом на примусове виконання судового рішення.
З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх та необхідних підстав для задоволення заяви представника позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 14, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №200/5651/20-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.О. Голошивець