30 грудня 2020 року Справа № 160/12896/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах неповнолітніх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якій просить зобов'язати відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради повторно розглянути заяву позивача - ОСОБА_1 , разом з документами щодо встановлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" у відповідності до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В обгрунтування позову зазначено, що позивач у зв'язку з втратою чоловіка звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни його дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Проте, на своє звернення отримала відповідь, що ОСОБА_4 не брав участі у захисті Батьківщини та в бойових діях на території інших держав, а тому не вбачається правових підстав для надання його дітям статусу члена сім'ї загиблого. Вважаючи відмову відповідача неправомірною позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.11.2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що громадянка ОСОБА_1 із письмовою заявою звернулася до управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради з питання щодо встановлення статусу її неповнолітнім дітям у зв'язку зі смертю батька. З наданих документів встановлено, що батько дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мав звання солдата, відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.05.2019 року №167, захворювання солдата у відставці ОСОБА_4 , 1975 р.н.: «Гостра печінкова недостатність. Цироз печінки», яке призвело до смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби. Ураховуючи вищезазначене, у зв'язку з тим, що батько ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 не відноситься до ветеранів війни які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради відмовлено дружині у встановленні її дітям статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України У “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Саксаганським РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 24.06.2016 року.
Батьком дітей позивача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2018 року №70-РС ОСОБА_4 прийнято на військову службу до Збройних Сил України, укладено контракт на 3 (три) роки та призначено стрільцем-номером обслуги парашутно-десантного взводу парашутно-десантної роботи парашутно-десантного батальйону.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
У витязі з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.05.2019 року №167 зазначено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_4 - «Гостра печінкова недостатність. Цироз печінки», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть сер. НОМЕР_3 видане 12.012019, лікарське свідоцтво про смерть №33 від 12.01.2019, медичними та військово-обліковими документами, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Позивач звернулась з заявою до відповідача про встановлення статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни його дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до ст.10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Листом від 08.01.2020 року за вх.№10/01-31/126 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якій зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій і конфліктів. З наданих для ознайомлення документів вбачається, що батько Ваших дітей, ОСОБА_4 , був солдатом у відставці та не мав статусу учасника бойових дій. Оскільки батько Ваших дітей, ОСОБА_4 не брав участі у захисті Батьківщини та в бойових діях не території інших держав, не вбачається правових підстав для надання Вашим дітям статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні дітям померлого ОСОБА_4 статусу члені сім'ї та посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХII (далі Закон №3551-ХII).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на:
- сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;
- сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
- сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
- сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
- сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
- сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
- сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
- сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ ІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Долучені до матеріалів справи докази та норми чинного законодавства засвідчили, що ОСОБА_4 з липня 2018 року проходив службу в Збройних Силах України та 12.01.2019 року помер від захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.
Отже, на дітей ОСОБА_4 : ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) поширюється дія норм Закону №3551-ХІІ та відповідні пільги і компенсації.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність підстав відмови відповідача у наданні дітям померлого ОСОБА_4 відповідного статусу члена сім'ї загиблого (померлого).
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою повного захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради у наданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка викладена в листі від 08.01.2020 року №10/01-31/126.
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до пункту 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Абзацом 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 302 від 12.05.1994 року особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З огляду на зазначені норми, враховуючи, що діти померлого ОСОБА_4 не досягли 16-річного віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері за місцем реєстрації дитини.
За наведених обставин, вимоги позивача про видачу дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого)" є передчасними.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дітям померлого ОСОБА_4 статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1861951628.1 від 08.10.2020 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн.
У зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, рішенні винесено 30.12.2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (адреса: вул. Свято-Миколаївська, 27, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03192187), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (адреса: пр. Повітрофлотський, буд.6, місто Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради у наданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка викладена в листі від 08.01.2020 року №10/01-31/126.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з документами та надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар