29 грудня 2020 року Справа №160/4231/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву головуючого судді Кадникової Г.В. про самовідвід судді у справі №160/4231/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Заступника міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Романовича Дмитра Олеговича, Державного підприємства Українский інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Жалдак А.В., Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Малиш А.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Рябко А.П., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Мельник В.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Суховій А.О., Провідного спеціаліста Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Погребної М.В., треті особи - Державне бюро розслідувань, Національна поліція України, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними, зобов'язання винити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
18.12.2020 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/4231/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Заступника міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Романовича Дмитра Олеговича, Державного підприємства Українский інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Жалдак А.В., Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Малиш А.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Рябко А.П., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Мельник В.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Суховій А.О., Провідного спеціаліста Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Погребної М.В., треті особи - Державне бюро розслідувань, Національна поліція України, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними, зобов'язання винити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 матеріали адміністративної справи №160/4231/20 передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кадникової Г.В., суддів Сліпець Н.Є., Дєєв М.В.
Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження, призначення судового розгляду справи, головуючим суддею Кадниковою Г.В. встановлені підстави для самовідводу, про що подано заяву про самовідвід судді.
Згідно ч.ч.1-3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У відповідності до ч.1 ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Згідно ч.8 даної статті, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
З поданої заяви про самовідвід головуючого судді Кадникової Г.В. вбачається, що підставою для самовідводу є ті обставини, що ОСОБА_1 у іншій адміністративній справі за №160/10433/19 визначив суддю Кадникову Г.В. одним з відповідачів.
По вказаній справі позивач просив визнати дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникової Г.В., яка, згідно ухвали суду від 23.09.2019 по справі 160/9140/19, обмежила право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду, задля відновлення порушеного права посадовими особами державних органів влади та забезпечення особистого немайнового права громадянина України ОСОБА_1 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров'я довкілля та інших прав, а також відшкодування шкоди завданої за порушене право, безпосередньо на підставі верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, за матеріальним станом, як такі, що, порушують статтю 1,3,19,24 Конституції України, статті 2,5,6,7,8 Кодексу адміністративного судочинства України, підпадають під дію статті 364 Кримінального кодексу України, завдали громадянину України ОСОБА_1 матеріальних та моральних збитків, а також призвели до того, що життю та здоров'ю ОСОБА_1 , який позбавлений субсидії у достатній мірі для опалювання будинку, достатнього рівня пенсії для лікування, харчування та оплати комунальних послуг та живе у борг, загрожує небезпека від голоду та холоду.
Суддя Кадникова Г.В. вважає, що викладені обставини можуть викликати сумнів у її неупередженості або об'єктивності, як судді при розгляді справи №160/4231/20.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.36 КАС України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з ст.ст.126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
В "Основних принципах незалежності судових органів", схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13.12.1985, зазначено: "Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин".
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно із якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність, що може бути перевірено різноманітними способами, суд провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. У цьому зв'язку Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення Європейського суду з прав людини від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86 та п. 106 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Олександр Волков проти України" від 27.05.2014).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені обґрунтування заяви про самовідвід головуючого судді Кадникової Г.В. є обґрунтованими, у зв'язку із чим, з метою належного розгляду справи та відсутності сумнівів в об'єктивності та безсторонності суду, заява, що розглядається, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.36, 37, 39, 40, 241, 242 243, 248 КАС України, суддя,
Заяву головуючого судді Кадникової Г.В. про самовідвід судді у справі №160/4231/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Заступника міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Романовича Дмитра Олеговича, Державного підприємства Українский інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Жалдак А.В., Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Малиш А.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Рябко А.П., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Мельник В.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Суховій А.О., Провідного спеціаліста Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Погребної М.В., треті особи - Державне бюро розслідувань, Національна поліція України, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними, зобов'язання винити певні дії, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.
Матеріали справи №160/4231/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Заступника міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Романовича Дмитра Олеговича, Державного підприємства Українский інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Жалдак А.В., Директора Департаменту інтелектуальної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Малиш А.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Рябко А.П., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Мельник В.А., заступника начальника відділу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" Суховій А.О., Провідного спеціаліста Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Погребної М.В., треті особи - Державне бюро розслідувань, Національна поліція України, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними, зобов'язання винити певні дії, відшкодування моральної шкоди, - передати до відділу з організаційного забезпечення суду для повторного розподілу згідно з вимогами ст.31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В.Кадникова