30 грудня 2020 року Справа № 160/14181/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПРО" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
02.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САНПРО" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-92075-56/482 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.08.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з винесеною вимогою, зазначаючи про порушення процедури та форми прийняття вимоги. Позивач вказує на те, що вимога не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання, не містить нарахування. У третій частині оскаржуваної вимоги відсутня літера «У», що свідчить про те, що вимога є неузгодженою. На підставі викладеного, позивач вважає безпідставним винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-92075-56/482 від 10.08.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/14181/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
30.11.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що недоїмка виникла у позивача на підставі самостійно задекларованих сум ЄСВ. На рахунках позивача обліковувалась недоїмка безперервно з регулярним збільшенням загальної суми недоїмки. Підставами постійного збільшення недоїмки відповідно до ІКПП позивача були несвоєчасні сплати розмірів самостійно задекларованих сум ЄСВ та зарахування поточних платежів на погашення недоїмки в порядку черговості.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНПРО" (код ЄДРПОУ 41940795) позивач, зареєстровано як юридична особа 14.02.2018 року. Основний вид діяльності - 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.
10.08.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-92075-56/482, якою повідомлено, що станом на 31.07.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПРО" складає 577063,03 грн.
Не погодившись з прийнятою вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон 2464-VI).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, позивач, у цьому випадку, є платником єдиного внеску.
Частиною 2 ст. 6 Закону 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
У силу приписів ч. 8 ст. 9 Закону позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до положень п. 1 ч. 10 ст. 9 наведеного Закону, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
За змістом ч. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Пунктами 1-4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
З аналізу змісту наведених норм видно, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Відповідачем нараховано єдиний внесок відповідно до поданих позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб.
Так, згідно з даними інформаційної системи податкового органу, загальна сума заборгованості платника станом на 31.07.2020 року становила 577063,03 грн.
Суд не бере до уваги посилання позивача на непроведення відповідачем перевірки позивача, оскільки податкова вимога сформована відповідачем саме на підставі даних інформаційної системи податкового органу, а не за результатами проведеної перевірки.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 року у справі № 826/25425/15 сформулював такий правовий висновок: "Положеннями законодавства не передбачено обов'язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами".
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску винесено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи податкового органу, що відповідає положенням Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Стосовно позиції представника позивача про відсутність в назві вимоги літери «У», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, відсутність літери «У» свідчить про її неузгодженість між позивачем та контролюючим органом, а не про наявність підстав для її скасування. Вказане є лише підставою для відсутності можливості здійснити стягнення на підставі такої вимоги, проте, не свідчить про її протиправність.
Позивачем доказів протиправності прийняття оскаржуваної вимоги по суті заборгованості суду не надано, як не надано і доказів сплати суми боргу або щомісячних платежів за ЄСВ.
З огляду на викладене, оскільки судом не встановлено порушення процедури прийняття оскаржуваної вимоги, суд робить висновок, що вона винесена правомірно, з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не зазначив, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з положеннями ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПРО" (вул. Кобилянського, буд. 219, поверх 5, офіс 1, м. Кривий Ріг, 50002, код ЄДРПОУ 41940795) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський