29 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/16257/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з частиною першою статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання повторно розглянути заяву позивачу від 01.06.2020 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з частиною першою статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою суд від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з народження та по даний час постійно проживала і проживає в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області. Однак, з 30.11.1988 по 13.02.2002 була зареєстрована у м. Ковель, але фактично проживала в с. Запруддя Камінь-Каширського району, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважає, що має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак відповідач відмовив у її призначенні з тих підстав, що позивач постійно працювала в Ковельському ККП з 26.10.1984 по 15.04.1987, з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010, з 25.07.2011 по даний час у ВАТ «Ковельмолоко», що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З врахуванням наведеного просить задовольнити позов.
У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з тим, що не виконуються умови про період проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідач стверджує, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 26.10.1984 по 15.04.1987, з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010 та з 25.07.2011 по даний час на підприємствах в м. Ковелі, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тому даний період не може бути зарахований для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Одночасно звертає увагу, що у паспорті позивача міститься запис про реєстрацію ОСОБА_1 в м. Ковелі, в той час коли позивач стверджує, що постійно проживала в с. Запруддя Камінь-Каширського району.
Вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Керуючись викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.14).
01.06.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подала відповідні документи.
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 22.09.2020 № 0300-0315-8/30185 повідомлено ОСОБА_1 про прийняття рішення № 032950003812 від 05.06.2020, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відмова мотивована тим, що відповідно до статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: - які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на три роки та додатково на один рік за два роки проживання, роботи, але не більше як шість років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно із довідкою Сошичненської сільської ради від 26.05.2010 № 826, ОСОБА_1 постійно проживала та проживає у с. Запруддя Камінь-Каширського району з 02.04.1984 по 19.08.1988, з 13.02.2002 по даний час.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала з 26.10.1984 по 15.04.1987 у Ковельському ККП та з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010 та з 25.07.2011 по даний час - у ВАТ «Ковельмолоко» на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи факт роботи на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення та подані ОСОБА_1 документи, якими підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 19 днів станом на 01.01.1993, останній відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ (а.с.11).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Зокрема, як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV право на пенсію за віком, особи набувають при досягненні 60-річного віку за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII).
Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічна правова позиція міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до вимог статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №501 від 25 серпня 1992 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 “Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.
Згідно з пунктом 2 Постанов Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, та №501 від 25 серпня 1992 року “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” посвідчення є основним документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, іншими актами законодавства.
Належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом.
Згідно з абзацом 5 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи, які підтверджують особливий статус особи, а саме, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Матеріалами справи підтверджено, що для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачем було надано до ГУ ПФУ у Волинській області, зокрема, посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення серії НОМЕР_1 від 21.01.1993, категорія 3, видане Волинською облдержадміністрацією та довідку Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 26.05.2020 № 826.
Відповідно до довідки Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 26.05.2020 № 826 слідує, що ОСОБА_1 з 02.04.1984 по 19.08.1988 та з 13.02.2002 по даний час дійсно зареєстрована та постійно проживає по АДРЕСА_1 , яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно даних погосподарського обліку до листопада 1988 року проживала у с. Запруддя. Підстава: будинкова книга та по господарські книги за 1981-1985, 1986-1990, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020 роки.
Однак відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку не була взята до уваги довідка Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 26.05.2020 № 826 та відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працювала з 26.10.1984 по 15.04.1987 у Ковельському ККП та з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010 та з 25.07.2011 по даний час - у ВАТ «Ковельмолоко», тобто встановлено факт роботи на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. За період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року враховано лише 19 днів.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 26.10.1984 по 15.04.1987 працювала у Ковельському ККП, а з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010 та з 25.07.2011 по даний час - у ВАТ «Ковельмолоко» на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що не заперечується позивачем.
Проте, відповідно до витягу з погосподарської книги №1 за 2016-2020 роки Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району, з врахуванням рішення виконавчого комітету Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 30.10.2020 № 117, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно з часу народження проживає у с. Запруддя Камінь-Каширського району, в тому числі в період зняття з реєстрації з 19.08.1988 по 13.02.2002, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону №796-ХІІ.
Рішення виконавчого комітету Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 30.10.2020 № 117, згідно з яким внесено зміни в погосподарські книги щодо факту проживання позивача у с. Запруддя на даний час є чинним, не скасованим та стосується ОСОБА_1 .
Факт проживання ОСОБА_1 у вказані періоди в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області підтверджується також і тим, що діти позивача 1989 року та 1993 року народження знаходились на обліку у Сошичненському ФАП Камінь-Каширського району та проходили там профілактичні щеплення, що підтверджується витягами з медичних книжок дітей позивача.
Водночас суд зазначає, що місце роботи та місце реєстрації особи може не співпадати.
Відтак, твердження відповідача про те, позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише 19 днів, оскільки працювала у м. Ковелі, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є помилковими.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 106 від 23.07.1991 с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17), від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а висловив правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Так, Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Суд наголошує, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Отож, видача позивачу посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення уже підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року ОСОБА_1 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки довідкою Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 26.05.2020 № 826 підтверджено фактичне проживання позивача у с. Запруддя Камінь-Каширського району з 02.04.1984 по 19.08.1988, а витягом з погосподарської книги №1 за 2016-2020 роки Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району з 19.08.1988 по 13.02.2002, це свідчить про можливість застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов'язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС (з 26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зазначена довідка є чинною, не скасованою та не відкликана Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району.
Отже, висновки відповідача про те, що позивач не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, оскільки працювала у м. Ковелі, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення є безпідставними, які належними і допустимими доказами не підтверджені.
На думку суду, помилковими є твердження відповідача про не підтвердження факту проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення, враховуючи її роботу у період з 26.10.1984 по 15.04.1987 у Ковельському ККП, а з 05.05.1987 по 03.11.2008, з 21.07.2009 по 10.11.2010 та з 25.07.2011 по даний час - у ВАТ «Ковельмолоко», що підтверджується записами її трудової книжки, оскільки у відповідності до частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відтак, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Суд також зазначає, що надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
Отже, висновки про не підтвердження місця проживання позивача у спірний період є припущенням відповідача, які ґрунтуються лише на записах трудової книжки, а тому відповідач безпідставно дійшов висновку, що поданими документами не підтверджено період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення в селі Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області була зареєстрована та фактично проживала з 02.04.1984 по 19.08.1988, з 20.08.1988 і по даний час, що становить більше 6 років. Тому, на переконання суду, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 6 років (згідно із статтею 55 Закону № 796-ХІІ - 1 рік за 2 роки проживання) та на застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки. Тобто, пенсійний вік (60 років) для ОСОБА_1 підлягає зменшенню на 6 років.
Крім того, суд наголошує, що позивач також надала основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований.
Досягнення позивачем відповідного віку та наявність у неї необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відповідачем не оспорюється.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійного віку.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою цієї статті встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача щодо відмови у призначені позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII викладені в формі прийнятого рішення (протоколу) від 05.06.2020 №032950003812 про відмову в призначенні пенсії, тому таке рішення є протиправним.
Суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області, оформленого протоколом від 05.06.2020 №032950003812 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII та зобов'язання відповідача повторно, у встановленому законом порядку, розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням висновків суду.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 18.11.2020 № N1AVV5047M.
Керуючись статтями 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оформлене протоколом від 05.06.2020 №032950003812 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно, у встановленому законом порядку, розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк