30 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15367/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної допомоги на оздоровлення, у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання провести з 17.07.2018 року нарахування та виплату вказаної щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в населеному пункті на території Камінь-Каширського району Волинської області, який відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 25.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому має право на отримання щомісячної допомоги на оздоровлення, встановленої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка підлягає застосуванню без будь-яких обмежень. Однак. відповідач протиправно не відновив нарахування та виплату передбаченої вказаною статтею допомоги на оздоровлення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Разом з тим, 24.11.2020 подав лист, у якому вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», складає: інвалідам І і ІІ групи - 120 грн.; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 грн.; інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам - 90 грн.; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - 75 грн. На даний час вказана постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 в установленому порядку не скасована, не змінена. Оскільки, Закони України від 21.04.2016 №1339-VІІІ та від 06.06.2017 №2082-VІІІ, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства здійснено виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки та нарахування за 2020 рік в сумі по 120 грн. щорічно як інваліду ІІ групи. Виплату за 2020 рік буде проведено при надходженні коштів.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Крім того, позивач проживає в населеному пункті (місто Камінь-Каширський Волинської області), який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.07.1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Листом від 27.08.2020 №Б-23603/04/2-20 відповідач, розглянувши звернення позивача, повідомив, що на виконання частини четвертої статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих громадян, віднесених до категорії 1, зокрема, для осіб з інвалідністю другої групи - 120 грн. Інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок та розміри виплати щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується, зокрема, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1 Кабінетом Міністрів України не прийнято. Таким чином, відповідач, виплативши позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2018-2019 роках в розмірі по 120 грн. дотримано вимоги статті 48 Закону «796-ХІІ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 48 Закону №796-ХІІ передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.
Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що позивач у своєму позові посилається на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та вказує, що даним рішенням було відновлено дію статті 48 Закону №796-ХІІ, а тому з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення відповідач протиправно не відновив йому виплату щомісячної допомоги на оздоровлення. Однак, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 було відновлено дію статей 31, 37, 39 та 45 Закону №796-ХІІ, а не статті 48 даного закону. У свою чергу, щорічна допомога на оздоровлення, передбачена статтею 48 Закону №796-ХІІ була нарахована і виплачена позивачу у 2018-2019 роках у розмірі по 120,00 грн. щорічно. А тому, твердження позивача про невиплату вказаної допомоги та посилання на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 є безпідставними.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що статтею 48 Закону №796-ХІІ передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення, а не щомісячної, як вказує позивач у позовній заяві.
При цьому, суд зауважує, що до Закону №796-ХІІ неодноразово вносилися зміни та Законом України від 06.06.2017 №2082-VIII «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, та зазначено, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначена норма в редакції Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII неконституційною не визнавалась.
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Відповідно до пункту 2 Порядку №760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Пунктом 10 Порядку №760 встановлено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень.
Зі змісту зазначених норм слідує, що у 2018-2020 роках виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562, та становить 120,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення нарахована і виплачена у 2018-2019 роках у розмірі по 120,00 грн. щорічно та буде нарахована і виплачена за 2020 рік у розмірі 120,00 грн.
Отже, допомога на оздоровлення позивачу нарахована та виплачена відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування щорічної допомоги на оздоровлення законодавства.
При цьому, норми Закону України від 06.06.2017 №2082-VIII неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
Крім, суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.
Крім того, у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Конституційний Суд України вказав, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в позовній заяві, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному Постановою №562, діяв правомірно та право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не порушено, а тому позов до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко