29 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/16004/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «АВГ КАРС» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Приватне підприємство «АВГ КАРС» (далі - ПП «АВГ КАРС») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2020 №2399 «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АВГ КАРС».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнятий за відсутності передбачених Податковим кодексом України підстав, за наявності яких може здійснюватися документальна позапланова виїзна перевірка та до початку проведення зазначеної перевірки не направлено і не вручено підприємству вказаного наказу, що є порушенням процедури проведення документальних позапланових перевірок контролюючим органом, а відтак останній підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Щодо документальної позапланової перевірки представник відповідача вказав, що у ПК України зазначено: право на її проведення надається лише у випадку, коли платникові податків до початку проведення зазначеної перевірки вручено в порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абзац 2 пункт 78.4 ПК України).
Копія наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки мають бути вручені платникові під розписку або надіслані рекомендованим листом із повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки (абз.2 пункт 77.4 статті 77 ПК України).
Представник відповідача зазначив, що на відміну від планової перевірки, у випадку з документальною позаплановою перевіркою строк, який має минути між повідомленням платника податків про проведення перевірки та датою її початку, чинним законодавством не встановлено. Тому, контролюючий орган має повне право як надіслати копію наказу попередньо, так і особисто вручити його платникові податків у день перевірки, а саме: перед початком перевірки контролюючий орган вручає копію наказу платнику податків разом із направленням на перевірку.
Вказав, що посилання контролюючого органу в наказі на пункт 200.11 статті 200 ПК України, стосується строків проведення перевірки, які передбачені абзацом другим пункту 200.11 статті 200 ПК України, а саме: «У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу».
Представник відповідача заперечує проти посилання позивача на те, що документальна позапланова виїзна перевірка була призначена з питань заявленого платником до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за періоди до 01.07.2015, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 01.01.2017 у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Вважає, що контролюючим органом правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки в якому чітко зазначено підставу проведення, а саме підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень). Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив здійснювати розгляд справи за його участі.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просила здійснювати розгляд справи за участі представників ГУ ДПС у Волинській області.
Щодо клопотання про розгляд справи за участю представників відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ПП «АВГ КАРС» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за 2020 рік (а.с.15). Згідно із рядка 20.2 декларації позивачем не заявлялось бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а лише задекларовано від'ємне значення податку на додану вартість у зв'язку із наявністю адаптивного карантину на території України, що призвело до падіння продаж на території України, а отже і тимчасового перевищення об'єму закупівель над продажами, в результаті чого і виникло від'ємне значення з податку на додану вартість.
ГУ ДПС у Волинській області винесено наказ від 11.11.2020 №2399 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АВГ КАРС» (а.с.5), який прийнятий на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75; підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України. В пункті першому наказу, доручено провести перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий - серпень 2020 року.
13.11.2020 за адресою місцезнаходження позивача прибули посадові особи контролюючого органу з метою проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.
Водночас, 13.11.2020 складено акт «Про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки» згідно наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.11.2020 №2399 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АВГ КАРС» (а.с.6).
З огляду на вищевикладене, позивач вважаючи вищезазначений наказ ГУ ДПС у Волинській області протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 78.5. статті 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, передбачені наслідки у разі недопущення платником податків посадових осіб контролюючого органу до виїзної документальної перевірки - адміністративний арешт майна платника податків.
Таким чином, Кодексом надано платнику податків право на не допущення посадових осіб контролюючого органу до виїзної документальної перевірки. При цьому, це недопущення може бути як законним, так і не законним, але оцінку йому буде надавати суд у разі розгляду подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку, передбаченому статтею 283 КАС України.
ПК України не передбачає можливості проведення документальної виїзної перевірки після фактичного не допуску до її проведення.
Складання посадовими особами контролюючого органу акту про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, унеможливлює її подальше проведення та складання самого акту документальної виїзної перевірки.
Судом враховуються позиції Верховного Суду викладені у постановах від 20.08.2019 у справі №820/2047/17, від 13.06.2019 у справі №825/1747/17, що після не допущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, перевіряючими повинен бути складений відповідний акт, що засвідчує факт відмови, а не вчиняти дії з проведення перевірки без дослідження первинної документації та на підставі податкових документів та даних автоматизованих систем, які є в наявності у контролюючого органу, а також про відсутність повноважень посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції, а не за місцезнаходження платника податків.
Варто зазначити, що відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надасться лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Судом встановлено, що спірний наказ №2399 від 11.11.2020, всупереч цих вимог не був попередньо направлений чи вручений позивачу, що є порушенням процедури проведення документальних позапланових перевірок контролюючим органом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ є незаконним, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 102,00 грн., сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 16.11.2020 №ПН14259 (а.с.4).
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 11 листопада 2020 року №2399 «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «АВГ КАРС».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь приватного підприємства «АВГ КАРС» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, будинок 74, код ЄДРПОУ 41400897) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук