м. Вінниця
16 грудня 2020 р. Справа № 120/3822/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника позивача: Формуги І.Ю.,
відповідача: Захаренкова А.В.,
представника відповідача: Коваля Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що за відповідачем рахується податковий борг щодо сплати орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 24458,43 грн., у тому числі 19286,93 грн. - основний платіж, 5171,50 грн. - пеня, який ним не сплачено у добровільному порядку, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 05.08.2020 року відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог, вказуючи при цьому, що всі суми податкових зобов"язань, які відповідач коли-небудь зазначав у податкових деклараціях, були повністю сплачені ним до бюджету. Наголошує, що по поданим відповідачем податкових деклараціях та сплачених відповідно до них зобов"язаннях ніколи не виникало ніякої заборгованості. Відповідач також вказує, що податковий орган протягом 2017 - 2020 років жодних перевірок правильності нарахування та сплати податків позивачем, як фізичною особою - підприємцем, не проводив, податкові зобов"язання позивачу не визначав.
Крім того, у відзиві відповідач просив розгляд справи проводити у судовому засіданні з викликом сторін, вказуючи, що в позовній заяві податковим органом не вказано за який період, на його думку, утворилась заборгованість, не надано жодного розрахунку такої заборгованості ( а.с. 65 ).
Ухвалою суду від 07.09.2020 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін ( а.с. 68 ).
Ухвалою суду від 22.09.2020 на підставі клопотання відповідача, судовий розгляд справи відкладено на 06.10.2020 ( а.с. 79 ).
Ухвалою суду від 06.10.2020 судовий розгляд справи відкладено на 19.10.2020 в зв"язку з визнанням обов"язковою явку в судове засідання представника позивача ( а.с. 89 ).
В судовому засіданні 19.10.2020 року оголошено перерву до 28.10.2020, в зв"язку з необхідністю ознайомлення з додатковими доказами, поданими відповідачем, та витребуванням додаткових доказів у позивача.
В судовому засіданні 28.10.2020 року оголошено перерву до 04.11.2020, в зв"язку з витребуванням додаткових доказів у позивача.
Усною ухвалою суду від 04.11.2020 року, занесеною в протокол судового засідання, розгляд справи відкладено на 24.11.2020 року, за клопотанням представника позивача в зв"язку з хворобою позивача, який бажав особисто брати участь в розгляді справи.
24.11.2020 року справу знято з розгляду в зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 16.12.2020.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позову, посилаючись на обставини, наведені у відзиві.
З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам, суд встановив наступне.
Відповідач ОСОБА_1 з 26.11.1992 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, та взятий на облік як платник податків 30.11.1992 року ( а.с. 11 - 12 ).
Згідно відомостей облікової картки платника податків, за відповідачем рахується податковий борг щодо сплати орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 24458,43 грн., у тому числі 19286,93 грн. - основний платіж, 5171,50 грн. - пеня.
Як вказує позивач у позові, заборгованість у відповідача виникла 30.03.2017 року на підставі податкової декларації з плати за землю від 05.02.2020 року, від 19.02.2019 року, від 30.01.2018 року, від 31.01.2017 року, а також податкового повідомлення - рішення від 28.05.2019 року та від 21.06.2017 року.
ГУ ДПС у Вінницькій області виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу №1324 -23 від 04.09.2015 року на суму боргу 11187,40 грн. ( основний платіж ) ( а.с. 13 ).
Вказуючи, що відповідач не сплачує в добровільному порядку узгоджену суму податкового зобов"язання щодо сплати орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 24458,43 грн., у тому числі 19286,93 грн. - основний платіж, 5171,50 грн. - пеня, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач заперечував щодо позовних вимог, наголошуючи, що ним в повному обсязі сплачено самостійно визначені податкові зобов"язання згідно з декларацією з плати за землю від 05.02.2020 року, від 19.02.2019 року, від 30.01.2018 року, від 31.01.2017 року, а також донараховані податковим органом згідно з податковим повідомленням - рішення від 28.05.2019 року та від 21.06.2017 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Судом встановлено, що відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю від 05.02.2020 року, від 19.02.2019 року, від 30.01.2018 року, від 31.01.2017 року, в яких самостійно визначено суму грошового зобов"язання з плати за землю ( орендна плата ) ( а.с. 15 - 17, 22 - 24, 30 - 32, 43 - 45 ).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також судом встановлено, що всі визначені у вище вказаних податкових деклараціях грошові зобов"язання відповідачем було сплачено самостійно, на підтвердження чого суду надано відповідні докази ( а.с. 129 - 174 ).
Згідно з п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у випадках передбачених п.п. 54.3.1 - 54.3.6.
Відповідно до п.п 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як видно з позовної заяви, позивач вказує, що податковий борг у відповідача виник також у зв'язку з несплатою відповідачем донарахованих йому податковим органом зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2019 року на суму 8,61 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік ( а.с. 21 ) та від 21.06.2017 року на суму 258,41 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік ( а.с. 42 ).
Слід зауважити, що суду не надано доказів щодо оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень, більш того відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо таких донарахованих податкових зобов"язань, зазначивши, що він їх не оскаржував.
Разом з тим, відповідач наголосив, що грошові зобов"язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2019 року на суму 8,61 грн та від 21.06.2017 року на суму 258,41 грн. ним самостійно сплачено, як узгоджені, на підтвердження чого надано платіжні доручення ( а.с. 133 - 174 ).
В той же час, з досліджених судом доказів також встановлено, що визначений відповідачу податковим органом податковий борг фактично виник також на підставі винесених податковим органом повідомлень - рішень від 30.06.2015 року № 8219709 на суму 18402,49 грн та від 01.07.2016 року №18013-0000 на суму 19165,84 і нарахованої пені за несплату визначених у вказаних повідомленнях - рішеннях податкових зобов"язань.
Зазначене вбачається з картки платника ОСОБА_1 за 2015 - 2019 роки ( а.с. 18 - 20, 25 - 29, 33 - 41, 46 - 57, 178 - 186 ), згідно з відомостями якої кошти, які сплачувалися відповідачем в рахунок самостійно визначених грошових зобов"язань згідно з поданими деклараціями в 2017 - 2019 роках, спрямовувались податковим органом на погашення заборгованості минулих періодів.
Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що вказані податкові повідомлення - рішення не зазначені як підстава виникнення податкового боргу в зв"язку з спливом 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу.
При цьому суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо правомірності спрямування податковим органом самостійно сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, з посиланням на неузгодженість сум грошових зобов"язань, визначених податковим органом на підставі винесених повідомлень - рішень від 30.06.2015 року № 8219709 на суму 18402,49 грн та від 01.07.2016 року №18013-0000 на суму 19165,84 грн.
Так, відповідач зазначив, що до часу розгляду даної справи в суді йому не було відомо про існування податкових повідомлень - рішень від 30.06.2015 року № 8219709 на суму 18402,49 грн та від 01.07.2016 року №18013-0000 на суму 19165,84 грн. і він їх не отримував.
Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Суду не надано доказів надсилання (вручення) відповідачу податкового повідомлення - рішення від 30.06.2015 року № 8219709 на суму 18402,49 грн. При цьому в судовому засіданні представник позивача пояснив, що у позивача такі докази відсутні.
Щодо наданих представником позивача доказів про вручення відповідачу податкового повідомлення - рішення від 01.07.2016 року №18013-0000 останній заперечував, вказуючи, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не міститься його підпис, лише зазначено прізвище " ОСОБА_2 " та вказано, що поштове відправлення вручено за довіреністю.
Відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.5 ст. 59 ПК України).
Позивачем на підтвердження виконання вимог зазначеної статті ПК України надано податкову вимогу №1324 -23 від 04.09.2015 року виставлену ОСОБА_1 на суму боргу 11187,40 грн. ( основний платіж ) ( а.с. 13 ).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Суд зауважує, що на підтвердження надіслання ( вручення ) відповідачу податкової вимоги №1324 -23 від 04.09.2015 року позивачем надано фіскальний чек від 31.03.2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2016 року (а.с. 187 ).
В судовому засіданні відповідач заперечував факт отримання податкової вимоги №1324 -23 від 04.09.2015 року, вказуючи, що відповідні докази податковим органом не надано.
Надаючи оцінку належності, допустимості та достовірності фіскального чеку від 31.03.2016 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2016 року, як доказу направлення та вручення відповідачу податкової вимоги №1324 -23 від 04.09.2015 року суд зауважує наступне.
Ні фіскальний чек від 31.03.2016 року, ні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2016 року не дають змоги ідентифікувати, що таким поштовим відправленням відповідачу направлялась податкова вимога від 04.09.2015 року.
Крім того, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення воно було вручено особисто Левчук О., при тому що адресатом зазначено ОСОБА_1 .
Відтак, суд приходить до висновку, що податковим органом не надано належного, допустимого та достовірного доказу направлення та вручення відповідачу податкової вимоги №1324 -23 від 04.09.2015 року.
На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача податкового боргу та що про такий борг відповідач був належним чином повідомлений відповідно до вимог ст. 59 ПК України.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач самостійно сплачував визначені ним в податкових деклараціях грошові зобов"язання, в той час як податковим органом такі грошові надходження спрямовувались на погашення сум визначених в неузгоджених податкових повідомленнях - рішеннях та нарахованої за їх несплату пені.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необгрунтованими, не відповідають встановленим обставинам справи та наявним в матеріалам справи доказам, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна