29.12.20
22-ц/812/2150/20
Головуючий суду першої інстанції Румянцева Н.О.
Провадження № 22-ц/812/2150/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
29 грудня 2020 року м. Миколаїв Справа 489/8099/18
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рум'янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якого складений 02 листопада 2020 року, за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,
28 грудня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом як кредитор спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею за законом першої черги, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2009 року у розмірі 5 986 грн. 52 коп.
Доводи позову обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору від 17 липня 2009 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за вказаним кредитним договором становила 5 986 грн 52 коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 929 грн 80 коп. та за відсотками у розмірі 56 грн 72 коп., у зв'язку з чим 15 липня 2014 року представником Банку була направлена претензія кредитора до Другої миколаївської державної нотаріальної контори, на яку була отримана відповідь, про те що 13 червня 2014 року спадкоємці були повідомлені про борги спадкодавця.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем та відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою що прийняла спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов'язання померлого позичальника, АТ КБ «ПприватБанк» просив задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог, оскільки Банк в порушення вимог ст. 1282 ЦК України не надав будь-яких доказів та обґрунтувань щодо наявності спадкового майна та його вартості.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що зобов'язуючи банк довести обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме визначити обсяг та вартість спадкового майна, суд фактично переклав на банк обов'язки нотаріуса щодо визначення складу спадкового майна, які покладені на нього. Крім того, суд, покладаючи на позивача тягар доказування складу та вартості спадкового майна, не врахував, що інформація щодо фізичної особи - власника майна, її майнового стану, у тому числі обсягу успадкованого майна відповідно до Закону України «Про інформацію» є конфіденційною, тобто інформацією з обмеженим доступом. Отримання такої інформації у даному випадку можливо лише за відповідним судовим рішенням. При відсутності такого судового рішення позивач позбавлений можливості самостійно отримати докази щодо складу та вартості спадкового майна.
Банк зазначав, що він як кредитор спадкодавця, не мав можливості самостійно встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їх в грошовому еквіваленті, а тому при встановленні факту відсутності такої інформації, для повного і всебічного з'ясування обставин справи, суд повинен був самостійно встановити дану інформацію.
Відповідач не надала належних доказів, що спадкове майно відсутнє або розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, а саме витягів щодо рухомого та нерухомого майна чи інших документів, що посвідчують право власності на майно (у тому числі на те, в якому був зареєстрований спадкодавець та відповідач), якими можна було підтвердити факт відсутності майна за померлим позичальником, не подала до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини, а натомість надала заяву про прийняття спадщини. Таким чином, на відповідачеві лежить обов'язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі.
Правом надати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились та про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 372 ЦПК України справа розглянута без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення наведеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що 17 липня 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 500,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Унаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань у ОСОБА_2 виникла заборгованість у розмірі 5 986,52 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 929,80 грн та відсотками у розмірі 56,72 грн.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 62 від 06 березня 2014 року. Після її смерті відкрилася спадщина.
15 липня 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» направило до Другої миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15 січня 2020 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г.
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіної О.Г. від 25 липня 2014 року, спадкоємці були повідомлені про борги спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 травня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.
Згідно матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_2 тільки дочка останньої ОСОБА_1 26 травня 2014 року звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіної О.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Установлено, що суд першої інстанції витребував з нотаріальної контори спадкову справу, заведену щодо майна померлого ОСОБА_2 , відповідно до якої із заявою про прийняття спадщини звернулась її дочка ОСОБА_1 , яка на час розгляду справи не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом.
Встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_2 її дочкою ОСОБА_1 , суд відмовив у позові з огляду на ненадання позивачем доказів щодо спадкового майна та його вартості.
Між тим, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
З огляду на це висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не доведено перелік та вартість спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Відмова у позові фактично проведена судом з формальних підстав і відповідно з підстав, не передбачених законом.
Судом апеляційної інстанції установлено, що на момент смерті ОСОБА_2 належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, прийняла спадщину, позивач пред'явив вимоги до спадкоємця боржника своєчасно, у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми боргу, але в межах вартості одержаного у спадщину майна.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом першої інстанції належним чином не встановлені, не досліджено наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 1 762, 00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643,00, а всього 4 405, 00 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2009 року у розмірі 5 986 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість)грн 52 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 року.