Справа № 461/9899/19 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1731/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:77
28 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської національної галереї мистецтв ім.Б.Возницького про поновлення на роботі,-
13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Львівської національної галереї мистецтв ім.Б.Возницького, в якому просить поновити його на посаді садівника сектору «Музей-заповідник Підгорецький замок», який належить Львівській національній галереї мистецтв ім.Б.Возницького, м.Львів, вул. Стефаника, 3.
В обґрунтування даного позову вказує на те, що, 15 травня 2019 року у зв'язку із скороченням штатної одиниці сторожа сектору «Музей-заповідник Підгорецький замок», який належить Львівській національній галереї мистецтв його переведено на посаду садівника Підгорецького замку. Зазначає, що працюючи на займаній посаді його не ознайомлювали із наказом про переведення на займану посаду та не повідомили про строки трудового договору. 16 жовтня 2019 року в усній формі в.о. завідувача ОСОБА_3 повідомила його про звільнення із роботи, однак, посадовими особами Львівської національної галереї мистецтв про прийняте рішення його не повідомили, а тому продовжував працювати та дотримуватись правил внутрішнього розпорядку. Через тривалий час в.о. завідувача ОСОБА_3 повторно в усній формі повідомила, що він звільнений. Також зазначає, що у зв'язку із недопуском до роботи, ненаданням трудової книжки, 11.11.2019 року він звернувся в Управління Держпраці щодо захисту свого порушеного права. 14.11.2019 року Львівська національна галерея мистецтв своїм листом повідомила його про звільнення із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Вважає, що він безпідставно звільнений з роботи з порушенням чинного законодавства, а тому повинен бути поновлений на роботі.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 22 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської національної галереї мистецтв ім.Б.Возницького про поновлення на роботі - відмовлено.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що 14.11.2019 ОСОБА_1 отримав поштове повідомлення у якому містилась копія наказу генерального директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Возницького №147-к від 23.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 із роботи, із посади садівника сектору «Музей-заповідник Підгорецький замок» із 31.10.2019. Звертає увагу, що згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (п.2,3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Вважає, що суд безпідставно взяв до уваги покликання відповідача на факт встановлення сезонності роботи садівника наказом №06-ад від 08.10.2019 «Про початок опалювального сезону», оскільки згаданим наказом визначено виключно терміни початку опалення приміщень, належних відповідачу. Інших розпорядчих документів, яким роботу садівника віднесено до сезонної відповідачем не надано. В апеляційній скарзі просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 квітня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
16 липня 2020 року від Львівської національної галереї мистецтв ім..Б.Возницького надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим. Звертає увагу, що роботу, яку виконував позивач є сезонною та трудовий договір не міг бути укладеним на строк більше шести місяців. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 квітня 2020 року.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18 грудня 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 28 грудня 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що позивачем не доведено факту звільнення його відповідачем з роботи з порушенням норм трудового законодавства.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Судом встановлено, що 04 березня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа у Львівську національну галерею мистецтв імені Б.Г. Возницького.
Відповідно до попередження про скорочення штату працівників від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що займана посада, підлягає скороченню у двох місячний термін відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України, який ним отримано - 14.03.2019 року (а.с.28).
15 травня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади у Львівській галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького для працевлаштування (а.с.29).
Згідно заяви від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 просив перевести його з 16.05.2019 року на посаду садівника відділу музей заповідник «Підгорецький замок» на сезон (а.с.30).
На підставі наказу (з особового складу) від 15 травня 2019 року ОСОБА_4 , 16 травня 2019 року переведено на посаду садівника відділу «Музей-заповідник «Підгорецький замок» з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, на сезон (а.с.31).
Відповідно до пункту 3 наказу (з адміністративно-господарської діяльності) №06-ад від 08 жовтня 2019 року про початок опалювального сезону 2019-2020 років, зазначено, що завершити підготовку музейної території до зимового періоду у секторі «Музей - заповідник «Підгорецький замок» та м. Львові - до 31 жовтня 2019 року (а.с.56-57).
Згідно наказу (з особового складу) №14-к від 23 жовтня 2019 року Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, ОСОБА_1 - садівника сектору «Музей - заповідник «Підгорецький замок», звільнено 31 жовтня 2019 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України (а.с.15).
Відповідно до листа заступника генерального директора з адміністративно-правової роботи ОСОБА_5 від 12 листопада 2019 року №702 повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 23.10.2019 №147-к, що його звільнено з посади садівника сектору «Музей-заповідник «Підгорецький замок» та запропоновано з'явитись до Львівської національної галереї мистецтв для отримання трудової книжки (а.с.7).
Статтею 43 Конституції України зазначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної в резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Згідно ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно ст.7 КЗпП України, особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Водночас працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом власника. Крім того, належить звернути увагу на те, що законодавство не встановлює обов'язку власника попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Підставою для звільнення працівника є п.2 ст.36 КЗпП.
Серед строкових трудових договорів виокремлюються трудові договори із сезонними і тимчасовими працівниками. Правове становище працівників, які уклали трудові договори про сезонну роботу, визначається на цей час Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ. Та обставина, що названий Указ зберіг чинність в Україні, підтверджується статтею 7 КЗпП, що передбачає встановлення законодавством особливостей правового регулювання праці тимчасових і сезонних працівників. Крім того, слід враховувати, що в силу Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ в Україні продовжують діяти акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України.
Відповідно до статті першої Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ, сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Статтею третьою та четвертою Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ вказано, що особи, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу. Трудовий договір при прийманні на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону.
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 36 КЗпП України - закінчення строку. При цьому днем звільнення вважається останній день сезонної роботи або день вказаний в наказі на звільнення.
Припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку його дії (п.2 ст.36 КЗпП України) не потребує заяви або будь-якого волевиявлення працівника. Підписуючи строковий трудовий договір працівник фактично погоджується з його припиненням після закінчення строку на який цей договір укладено.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2019 року та наказу (з особового складу) про переведення ОСОБА_1 від 15 травня 2019 року №51-к, ОСОБА_1 переведено на посаду садівника відділу «Музей-заповідник «Підгорецький замок», на сезон (а.с.30-31).
Таким чином позивач був попереджений та ознайомлений із тим, що він приймається на посаду садівника на сезон, тобто з ним укладено строковий договір і процедура звільнення його буде відрізнятися від процедури звільнення постійних працівників.
Крім того, як вбачається із штатного розпису відділу «Музей-заповідник «Підгорецький замок» Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького, посада садівника, яку обіймав позивач, була віднесена до сезонної (а.с.78).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_6 , вказано всі нараховані та стягнені оплати. Дана довідка підтверджує, що розрахунок з ОСОБА_7 проведено в жовтні 2019 року. В листопаді 2019 року проведено оплату лікарняного листа, який ОСОБА_8 і надав в цьому місяці.
Табелі обліку робочого часу, підтверджують той факт, що нарахування заробітної плати ОСОБА_9 проводилось лише в жовтні 2019 року. В листопаді 2019 року проводилось оформлення лише лікарняного листа і, відповідно, ніяких нарахувань заробітної плати не проводилось. В коригуючому табелі обліку використання робочого часу проведено лише коригування розрахунків за жовтень 2019 року так, як лікарняний лист ОСОБА_8 надав в листопаді 2019 року.
Відповідно до копій з журналу фіксації часу приходу та виходу з робочого місця музею-заповідника «Підгорецький замок», зафіксовано, що останній день виходу ОСОБА_6 на роботу - це п'ятниця 25.10.2019, про що свідчать його підписи в даному журналі. З понеділка 28.10.2019 і до часу звільнення він був на лікарняному. В листопаді ОСОБА_8 тільки здав лікарняний лист, до роботи не приступав, робочих завдань не отримував.
Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Вирішуючи спір, колегія суддів погоджується з тим, що між сторонами укладено строковий трудовий договір на період виконання певної роботи - сезон, а саме підготовки музейної території до зимового періоду.
Позивач наказ про переведення на посаду садівника відділу «Музей-заповідник «Підгорецький замок» не оскаржував, погодився з ним.
Написавши заяву про переведення на посаду садівника відділу «Музей-заповідник «Підгорецький замок» на сезон, позивач по справі ОСОБА_1 таким чином виявив свою волю на укладення строкового трудового договору і на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який його було укладено.
Припинення трудового договору після закінчення терміну не вимагає заяви або якогось іншого волевиявлення працівника.
Звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки згідно наказу про звільнення від 23.10.2019 року № 147-к Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, ОСОБА_1 , був звільнений 31.10.2019 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, наказ №147-к від 23.10.2019 року Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького про звільнення ОСОБА_1 , 31.10.2019 року видано на виконання наказу №06-ад від 08.10.2019 року «Про початок опалювального сезону 2019-2020 років», де вказано, що підготовку музейної території до зимового періоду у секторі «Музей-заповідник «Підгорецький замок» завершити до 31.10.2019 року.
Враховуючи норми чинного законодавства, слід звернути увагу, що під час прийняття на сезонні роботи, трудовий договір з працівником можна укласти на строк, який не перевищувати 6 місяців. ОСОБА_10 фактично укладено строковий трудовий договір терміном менше шести місяців.
За таких обставин, позивачем не доведено факту звільнення його з роботи за порушенням норм трудового законодавства. Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не доведено, що виконуючи сезонну роботу, він був прийнятий на роботу з невизначеним строком і відповідач не вправі був звільняти його у зв'язку з завершенням підготовки музейної території до зимового періоду у секторі «Музей-заповідник «Підгорецький замок».
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2020 рокузалишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2020 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник