Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2170/20
Номер провадження: 2/511/733/20
29 грудня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Чернецької А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, в якій просив: визнати за ним право власності на отримане у рахунок майнового паю в натурі, частину майна КСІІ ім.Котовського, а саме - 3/5 частини складського приміщення, площею 373,90 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, стверджує, що він є власником майнового паю КСП ім.Котовського в розмірі 3314 гривень, в майні пайового фонду даного КСП, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії СК № 227 від 21.11.2001 року, виданого Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області. Загальними зборами співвласників майнових паїв КСП ім.Котовського від 05.05.2001 року, затверджено список осіб, які мають право на майновий пай даного КСП та у даному списку є ОСОБА_1 . Згідно Витягу із розрахунку індивідуальних майнових паїв по СВК ім. Котовського станом на 01.04.2001 рік, визначено розмір індивідуального майнового паю співвласників майнових паїв, що мають право на майновий пай КСП ім. Котовського, у якому за № 227 є ОСОБА_1 - 3314 грн. На підставі протоколу засідання комісії по виділенню майнових паїв ТОВ ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області за № 7 від 04.02.2003 року, ОСОБА_1 , в рахунок його майнового паю, виділено частину будівлі складського приміщення в с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області. Згідно акту приймання - передачі № 7 від 17.02.2003 року та накладної № 138 від 05.03.2003 року, ОСОБА_1 , у рахунок його майнового паю, були передані 3/5 частини складського приміщення, яке розташоване у с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області. Відповідно до рішення «Про визнання права власності на складські приміщення» Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 36-Ср від 30.06.2010 року, за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на 3/5 складських приміщень в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , маючи намір реалізувати своє право власності на належний йому об'єкт нерухомості звернувся до державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, на нерухоме майно ОСОБА_2 , втім державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 жовтня 2019 року за № 54863028, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам встановленим законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та рекомендовано звернутися до суду. Відповідно до звіту з визначення оціночної вартості нежитлових будівель, їх загальна вартість становить 11502 гривен. Саме дані обставини спонукали позивача звернутися до суду з цими вимогами.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 грудня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, так як справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Теренчук Є.М., який діяв на підставі ордера серії ОД № 415104 від 21.10.2020 року, не з'явилися, надавши суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність та наполягали на задоволені позову, оскільки ОСОБА_1 , на даний час позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на об'єкт нерухомого майна, що порушує його право користування та володіння цим майном. (а.с.42-43 ).
Представник відповідача - Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву № 778 від 18.12.2020 року, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити, та просив слухати справу у його відсутність. (а.с.41)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державний реєстратор Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії СК № 227, виданого Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 , має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 05.05.2001 року, на загальну вартість 3314 гривень. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2001 року становить 1595914 гривень. Частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 3314 гривень. (а.с.10)
Відповідно до довідки № 704 виданої Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 03.11.2020 року, на підставі розрахунку індивідуальних майнових паїв по СВК ім.Котовського станом на 01.04.2001 року та запису в журналі обліку свідоцтва про право на майновий пай реорганізованого КСП ім.Котовського за № 336 сільською радою 21.11.2001 року ОСОБА_1 видане свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена КСП ім. Котовського в розмірі 3314 гривень, або 0,21 відсотків. ( а.с.27)
Загальними зборами співвласників майнових паїв КСП ім.Котовського від 05.05.2001 року, затверджено список осіб, які мають право на майновий пай даного КСП, де у даному списку є ОСОБА_1 .
Згідно Витягу із розрахунку індивідуальних майнових паїв по СВК ім. Котовського станом на 01.04.2001 рік, згідно якого визначено розмір індивідуального майнового паю співвласників майнових паїв, що мають право на майновий пай КСП ім. Котовського, за № 227 ОСОБА_1 - 3314грн. ( а.с.22-23)
На підставі протоколу засідання комісії по виділенню майнових паїв ТОВ ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області за № 7 від 04.02.2003 року, ОСОБА_1 , в рахунок його майнового паю, виділено частину будівлі складського приміщення в с. СтепанівкаРоздільнянськогго району Одеської області.( а.с.24-25)
Згідно акту приймання - передачі основних фондів ТОВ ім.Котовського № 7 від 17.02.2003 року та накладної № 138 від 05.03.2003 року ОСОБА_1 були передані 3/5 частини складського приміщення, яке розташоване у с. Степанівка Рооздільнянського району Одеської області, у рахунок його майнового паю. ( а.с.11-12)
Відповідно до довідки № 702 виданої Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 03.11.2020 року, ТОВ «ім.Котовського», яке було розташоване в с.Степанівка на території Степанівської сільскої ради Роздільнянського району Одеської області, ліквідоване, припинено юридичну особу - ТОВ «ім.Котовського», згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 31.07.2006 року (справа № 32/8-06-994). ( а.с.26, 19-20)
Відповідно до рішення «Про визнання права власності на складські приміщення» Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 36-Ср від 30.06.2010 року, за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на 3/5 складських приміщень в АДРЕСА_1 . ( а.с.13).
Рішенням Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області «Про перейменування вулиць та провулків сіл Степанівської сільської ради» № 86-VІІ від 26.02.2016 року, відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання вимог Закону України «Про засудження, комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», керуючись Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», з метою упорядкування найменувань вулиць та провулків, розташованих на території сіл Степанівської сільської ради, враховуючи пропозиції депутатів сільської ради та відсутність інших пропозицій та рекомендацій, Степанівська сільська рада вирішила перейменувати вулицю Ворошилова перейменувати на вулицю Середня. ( а.с.14)
В зв'язку з цим, за замовленням позивача СГ-ПП ОСОБА_3 виготовило технічний паспорт на вищезазначений об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-17).
Згідно звіту з визначення оціночної вартості 3/5 частини складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - оціночна вартість станом на 26 жовтня 2020 року складає 11502 гривень (а.с.18).
Відповідно до довідки № 1152 виданої Степанівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 16.10.2020 року, земельна ділянка, на якій розташований майновий пай - 3/5 частки складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не приватизована, рішення про передачу у власність земельної ділянки не приймалось. ( а.с.29)
Позивач маючи намір реалізувати своє право власності на належний йому об'єкт нерухомості звернувся до державного реєстратора на нерухоме майно Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Г.С., втім державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 жовтня 2019 року за № 54863028, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам встановленим законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.9).
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема, Законом України від 14 лютого 1992 року N 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» і Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року N 62.
Однак, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 253 від 11.04.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті 25.04.2013 року за № 673/23205, визнано такими, що втратили чинність накази, зокрема наказ Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», згідно п. 15 якого, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 передбачено недопущення порушень майнових прав, забезпечення вільного здійснення права власності на майнові паї та виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.
Зі змісту статей 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон N 2114-XII) вбачається, що: майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності; пайовий фонд майна КСП складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, а також коштів у грошовому виразі; майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Відповідно до статей 5, 8 Закону N 2114-XII право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (тобто володіння, користування, розпорядження).
Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов'язків членів КСП щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правочинність членів підприємств є похідною від правового статуту, завдань і функцій цих підприємств та правочинності останніх як юридичних осіб, то і право громадян вимагати виділення своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини членів КСП, зокрема щодо виділення-отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення, також мають ґрунтуватися на принципі рівності прав та обов'язків зазначених сторін. Це означає, що: праву члена КСП вимагати виділення майнового паю відповідає право цього КСП вирішувати питання щодо складу та структури майнового паю, способу і терміну його виділення; при здійсненні цих прав мають враховуватись інтереси обох сторін. Тобто законодавством передбачено дотримання прав та інтересів обох сторін у процесі виділення-отримання майнового паю громадянами при їх виході з підприємства.
Спосіб забезпечення зазначених прав та інтересів членів КСП і підприємства встановлено ст. 9 Закону N 2114-XII, якою визначено черговість виділення громадянам майнового паю, а саме: натурою (будинки, споруди, техніка, готова продукція, худоба тощо), грішми або цінними паперами.
Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід із цих підприємств (у процесі реформування останніх) з майновими паями з метою створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в Указі Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99. Як зазначено в п. «а» ст. 1 цього Указу, його метою є створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, тому він одночасно передбачає як збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.
Суд враховує, що з метою реалізації прав та інтересів КСП і членів цих підприємств у правовідносинах виділення-отримання майнового паю Міністерством сільського господарства і продовольства України та Інститутом аграрної економіки УААН у січні 1996 р. були розроблені Методичні рекомендації про порядок отримання майнового паю при виході із колективного сільськогосподарського підприємства його членів. Ці рекомендації не є нормативно-правовим актом у розумінні Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. N 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (з наступними змінами), але оскільки в них закладено аналогічні ст. 9 Закону N 2114-XII та ст. 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99 принципи і підходи щодо порядку та способу виділення майнового паю, то вони можуть застосовуватися підприємствами при затвердженні власних статутів і положень про паювання, а також судами - при вирішенні таких спорів.
Вирішуючи даний спір, суд з'ясував, що саме загальними зборами співвласників майна колишнього КСП ім. Котовського від 05.05.2001 року було прийнято рішення про затвердження майнового права ОСОБА_1 на право власності на майновий пай члена КСП ім. Котовського, та виділено майно за переліком згідно до протоколу загальних зборів та рішення комісії з врегулювання майнових відносин, тобто з дотримання усієї визначеної законом процедури без допущення порушення прав інших членів колишнього КСП.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.
Проте, державний реєстратор Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, постановила рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30.10.2020 року за № 54863028 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за суб'єктом ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом. (а.с.29).
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За результатом судового розгляду судом встановлено, що по справі мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивач маючи право на пайовий фонд майна КСП ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, а саме нежитлової будівлі, що складається з: 3/5 частини складського приміщення в АДРЕСА_1 , не може здійснити належним чином реєстрацію права власності у державного реєстратора, в зв'язку з чим порушуються його права як власника.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.16, 317-319, 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю, -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на отримане у рахунок майнового паю в натурі, частину майна КСІІ ім.Котовського, а саме - 3/5 частини складського приміщення, площею 373,90 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя С. І. Гринчак