Справа № 510/1589/20
Провадження № 2/510/1226/20
28.12.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Термінал» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Представник відповідача, у судове засідання не явився, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підстав для виплат позивачу нарахованої та не виплаченої заробітної плати з травня 2019р. по червень 2020р. у розмірі 59008,57 грн. немає, оскільки підприємство досить тривалий час не працює, знаходиться в простої, про що відомо позивачу. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, представник відповідача, зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок середньої заробітної плати, фактично позивачем повторно пораховано розмір заборгованості з заробітної плати без податків, що не відповідає дійсності, тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач в ході судового розгляду справи засідання уточнила свої позовні вимоги (шляхом зменшення), а саме: відмовилась від позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 53430,54 грн., а позовні вимоги в частині стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати підтримала в повному обсязі, просила справу розглянути у її відсутності.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту та і/н позивача; копія трудової книжки; довідка-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку; копія наказ про припинення трудового договору (контракту) від 30.06.2020р.; копія угоди про припинення договору від 30.06.2020р.; копія довідки від 30.06.2020 р. № 30/2 про заборгованість із заробітної плати за період травня 2019 р. червень 2020 р. + компенсація за невикористану відпустку у сумі - 59008,57 грн.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працювала у ТОВ «Рені-Термінал» на посаді бухгалтера. Звільнилась з роботи 30.06.2020 р. за угодою сторін.
За період роботи позивача у ТОВ «Рені-Термінал» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв'язку із чим станом на 30.06.2020 р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період за період травня 2019 р. - червень 2020 р. включно + компенсація за невикористану відпустку, що складає всього суму 59008,57 грн.
У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. В порядку ст. 116 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працювала бухгалтером у ТОВ «Рені-Термінал». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 59008 грн. 57 коп.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця.
Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму
Щодо фінансової нестабільності на яке посилається представник відповідача, суд зазначає що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті заробітної плати працівникові та не звільняє роботодавця від відповідальності.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 59008 грн. 57 коп. без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. При подачі позову до суду, позивачем сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., тоді коли, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Термінал» (код ЄДРПОУ: 34322326) на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 59008 грн. 57 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Термінал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков