Справа № 683/2658/19
2/683/265/2020
17 грудня 2020 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
з участю:позивача ОСОБА_1 та його представника -
адвоката Кашина В.А.
представника відповідачки ОСОБА_2 -
адвоката Марисюка С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2658/19; 2/683/265/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і просить:
- встановити факт його проживання однією сім'єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, із ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2017 року по 20 квітня 2019 року;
- визнати об'єктами спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 наступне майно: кухню вартістю 17500 грн., кутові тумбочки вартістю 2100 грн., духову шафу вартістю 6236 грн., панель газову вартістю 3860 грн., витяжку вартістю 1830 грн., пральну машину вартістю 8000 грн., багети, карнизи на загальну суму 394 грн., шпалери вартістю 999 грн., дверні замки, завіси на загальну суму 1338 грн., електрообладнання (рамки, розетки, вимикачі) на загальну суму 1038 грн., облицювальну плитку вартістю 3867 грн., шафу-купе вартістю 9500 грн., холодильник «Samsung» вартістю 15499 грн., шафу вартістю 7200 грн.;
- поділити між ним та ОСОБА_2 належне їм майно, виділивши йому духову шафу вартістю 6236 грн., пральну машину вартістю 8000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 15499 грн., шафу вартістю 7200 грн., а всього майна на загальну суму 36935 грн., решту майна на загальну суму 42426 грн. - виділити ОСОБА_2 , стягнувши з неї на його користь 2745 грн. для досягнення рівності у вартості часток майна.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що з лютого 2017 року він та ОСОБА_2 почали проживати спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спочатку у квартирі АДРЕСА_1 , що належить матері відповідачки ОСОБА_3 , а після завершення ремонту - у належній відповідачці квартирі АДРЕСА_2 . У період спільного проживання із відповідачкою у них були відносини, притаманні сім'ї, вони були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, відносились один до одного як чоловік та дружина, він повністю забезпечував сім'ю матеріально, оплачував комунальні рахунки за житло.
У квітні 2019 року вони припинили спільне проживання й на даний час проживають окремо.
За період спільного проживання вони придбали майна на загальну суму 79361 грн., яке залишилось у відповідачки.
Оскільки ОСОБА_2 не визнає придбане у період спільного проживання майно їх спільною сумісною власністю, тому просить в судовому порядку захистити його порушені права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кашин В.А. підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просять позов задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та в ході судового розгляду справи заперечувала факт спільного проживання однією сім'єю із позивачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факт спільного придбання із позивачем будь-якого майна. Пояснила, що із позивачем вони були лише друзями. Під час спілкування від ОСОБА_1 вона дізналась, що він розлучився та не має, де проживати. Оскільки у неї була вільна квартира, то вона запропонувала йому там пожити на умовах оренди. ОСОБА_1 погодився і з грудня 2017 року почав проживати у належній їй квартирі АДРЕСА_2 , за що кожен місяць сплачував їй по 2000 грн. Вказувала, що на момент заселення ОСОБА_1 у квартиру там був зроблений ремонт та було усе необхідне для проживання, зокрема, меблі та техніка, які були придбані за кошти її батьків.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Марисюк С.Д. просить відмовити у позові через недоведеність позовних вимог.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 09 грудня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 09 грудня 2016 року (а.с.48).
З 23 червня 2012 року ОСОБА_1 постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується його паспортними даними (а.с.46-47).
Відповідачка ОСОБА_2 з 12 листопада 2003 року по 08 серпня 2018 року була постійно зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , а з 08 серпня 2018 року - у квартирі АДРЕСА_4 (а.с.87, а.с.21).
Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності
подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
На підтвердження факту проживання із відповідачкою ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 лютого 2017 року по 20 квітня 2019 року, а також факту придбання ними у цей період за спільні кошти рухомого майна, позивач посилався на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також надав письмові докази, зокрема квитанції про оплату комунальних послуг, квитанції та чеки на придбання зазначеного у позовній заяві майна, а також фотосвітлини.
Так, свідок ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача, показала, що її син ОСОБА_1 та відповідачка познайомились на початку 2017 року та почали проживати разом у її матері в квартирі АДРЕСА_5 . Через деякий час її син та ОСОБА_2 заручились. У період спільного проживання син робив ремонт у квартирі АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_2 , придбав меблі та побутову техніку, після чого вони проживали у цій квартирі біля двох років.
Свідок ОСОБА_6 , яка є двоюрідною сестрою позивача, показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з весни 2017 року почали проживати як одна сім'я, спочатку проживали у матері відповідачки, а потім у квартирі АДРЕСА_4 . Вона бачила, як у цій квартирі ОСОБА_1 робив ремонт, а зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що ОСОБА_1 придбав у цю квартиру меблі та побутову техніку. Висновок про те, що сторони жили як одна сім'я, вона зробила з огляду на те, що вони разом харчувались та називали один одного лагідними словами.
Надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд враховує, що зазначені свідки не повідомили про конкретні факти, на підставі яких суд міг би зробити висновок про наявність між сторонами усталених сімейних стосунків, які притаманні подружжю, їх показання не підтверджують фактів ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків подружжя.
Крім того, допитана судом свідок ОСОБА_3 , яка є матір'ю відповідачки категорично заперечила факт проживання ОСОБА_1 у належній їй квартирі АДРЕСА_5 , посилаючись на те, що зазначена квартира є однокімнатною й окрім неї, у квартирі постійно проживає її молодша донька ОСОБА_7 , а також старша донька ОСОБА_2 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 .
Показання свідка ОСОБА_3 підтверджуються технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_5 , з якого вбачається, що зазначена квартира є однокімнатною, а також довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №1634 від 28.02.2020 року про склад сім'ї ОСОБА_3 (а.с.83-85, а.с.87).
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_5 є однокімнатною, у якій станом на 01 лютого 2017 року постійно проживали відповідачка, її малолітній син, неповнолітня сестра та мати, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо можливості проживання у зазначеній квартирі ще й позивача, тим більше однією сім'єю із відповідачкою, як чоловіка та дружини.
Не підтверджують факту спільного проживання сторін у період з 01 лютого 2017 року по 20 квітня 2019 року і надані позивачем фотосвітлини, оскільки спільні фото не свідчать, що сторони були пов'язані спільним побутом, а лише свідчить, що сторони спільно проводили час.
Що стосується досліджених судом письмових доказів, наданих позивачем, то вони також не доводять факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у спірний період.
Так, із наданих позивачем квитанцій на оплату комунальних послуг (а.с.13-18) вбачається, що оплата комунальних послуг дійсно здійснювалась у спірний період за адресою: АДРЕСА_6 , однак платником зазначених послуг в усіх квитанціях зазначена ОСОБА_2 .
Отже, представлені позивачем суду вищезазначені квитанції не свідчать про оплату саме ним комунальних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_6 , та відповідно не є підтвердженням спільного проживання позивача та відповідачки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Також, в матеріалах справи відсутні належні письмові докази на підтвердження показів ОСОБА_1 щодо придбання ним майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні потреби.
Зокрема, із наданих позивачем квитанцій та чеків на придбання духової шафи, газової панелі, витяжки, пральної машини, багетів та карнизів, шпалер, дверних замків та завісів, електрообладнання, облицювальної плитки, шафи - купе, холодильника «Samsung» та шафи (а.с.6-8) не можливо встановити ким саме придбавалось зазначене майно та куди саме воно придбавалось, через що зазначені письмові докази, на переконання суду, не є належним підтвердженням придбання зазначеного у них майна саме позивачем і саме на потреби його та відповідачки, як сім'ї.
На підтвердження факту придбання ним для потреб сім'ї кухні вартістю 17500 грн. та кутових тумбочок вартістю 2100 грн., ОСОБА_1 надав суду договір купівлі-продажу №37 від 15 вересня 2017 року (а.с.12) та договір купівлі-продажу №37/А від 26 січня 2018 року (а.с.10) на придбання кухні «Оля Нова» глянець та кутових тумбочок «Оля Нова» глянець, у яких він зазначений покупцем, а адреса доставки вказана як АДРЕСА_6 .
Разом з тим, зі змісту зазначених договорів вбачається, що вони були видані ОСОБА_1 повторно 01 липня 2019 року, що останній в судовому засіданні не заперечував.
Однак, відповідачка ОСОБА_2 надала суду первинні договори купівлі - продажу №37 від 13 вересня 2017 року (а.с.51) та №41 від 08 листопада 2017 року (а.с.52) на придбання кухні «Оля Нова» глянець та тумбочок до кухні, у яких покупцем зазначена вона і адреса доставки - АДРЕСА_6 , а також товарний чек №37 від 13 вересня 2017 року про оплату вартості кухні (а.с.53).
Враховуючи, що відповідачкою надано належні докази на підтвердження придбання нею кухні та тумбочок, які додатково були нею дозамовлені до кухні, тому отримання позивачем повторно у липні 2019 року аналогічних договорів купівлі-продажу кухні та тумбочок на своє ім'я, суд вважає неналежним доказом та не приймає до уваги.
Також, твердження позивача про спільне проживання із відповідачкою, ведення спільного господарства спростовують документи про їх реєстрацію за різними адресами.
Таким чином, позивачем в ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами факту спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації
шлюбу у вказаний ним період, а саме: з 01 лютого 2017 року по 20 квітня 2019 року, оскільки встановлені судом обставини та ті підстави, на які позивач посилався у позові, не є такими, з якими закон пов'язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя.
Зокрема, факт ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків подружжя не знайшли свого підтвердження.
При цьому, само по собі співмешкання чоловіка і жінки протягом певного періоду часу не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу за відсутності інших ознак сім'ї.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 лютого 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України, вважати спірне рухоме майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловіку, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ також не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-77, 81, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.
Суддя: