Справа № 673/1295/19
Провадження № 2/673/543/20
21 грудня 2020 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Ягодіної Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ставнічук Р.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
представника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-
1.Аргументи сторін
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в загальному розмірі 1920 доларів США.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 06.09.2018 року передав у борг відповідачеві 1200 доларів США, які він зобов'язувався повернути до кінця грудня 2018 року, що останнім засвідчено у договорі позики, оформленому розпискою. Крім того, згідно означеного договору відповідач у випадку несвоєчасного повернення суми боргу зобов'язувався сплачувати відсотки в розмірі 10% від залишку боргу в місяць. Враховуючи ту обставину, що відповідачем взагалі не здійснювалося погашення основної суми боргу, станом на 01.07.2019 року відсотки за користування коштами становлять 720 доларів США, виходячи з наступного розрахунку 120 доларів США (10% від суми боргу за один місяць) х 6 місяців (період прострочки з 01.012019р.по 01.07.2019 р.) Відповідач не виконав своїх обов'язків по поверненню боргу, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього борг в розмірі 1920 доларів США, який складається із основної суми боргу -1200 доларів США та відсотків за порушення строків повернення боргу - 720 доларів США.
Позивач в суді позовні вимоги підтримав в повному обсязі. При цьому показав, що відповідач мав бажання придбати у нього автомобіль, однак кошти для здійснення оплати повної його вартості в розмірі 3200 доларів США у останнього були відсутні. В зв'язку з чим, сторони домовилися, що відповідач передає для нього в якості часткової оплати за придбаний автомобіль 2000 доларів США, решту-1200 доларів США мав виплачувати із розрахунку по 100 доларів США щомісяця до повного погашення боргу. На виконання домовленостей він передав відповідачу автомобіль марки «Ауді А4» з іноземною реєстрацією, технічний паспорт та розписку попереднього власника вказаного автомобіля. Залишок заборгованості по оплаті вартості автомобіля в розмірі 1200 доларів США оформили розпискою, яку особисто писав відповідач, при цьому будь-які кошти, в тому числі у зазначеному розмірі він для відповідача не передавав.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав їх необгрунтованості.
Відповідач ОСОБА_2 будучи присутнім в судовому засіданні показав, що являвся військовослужбовцем військової частини, командиром якої є позивач. В ході служби він за особисті кошти проводив ремонтні роботи у приміщеннях казарми, а позивач в подальшому, при надходженні фінансування мав їх повернути. Влітку 2018 року вирішив придбати у позивача автомобіль марки «Ауді А 4» з іноземною реєстрацією, вартість якого становила 3200 доларів США. З цією метою позивач передав для нього означений транспортний засіб, ключі від нього, технічний паспорт та інші документи, а він діючи як покупець передав 2000 доларів США в якості часткової оплати за автомобіль та зобов'язувався решту 1200 доларів США виплачувати частинами по 100 доларів США щомісяця. В силу скрутного матеріального становища кошти не повертав, а в подальшому написав розписку, яка долучена до справи. Зауважив, що оскільки позивач не повернув йому кошти, які були витрачені ним з особистого рахунку на ремонт службових приміщень, суму 1200 доларів США, яка частково складає вартість автомобіля не повернув.
2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 09 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 04.09.2019 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив (а.с.13).
18.11.2019 року судом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 1560 доларів США та судові витрати у виді судового збору- 622,40грн. (а.с.25-28).
05.10.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд означеного рішення суду та одночасно клопотанням про поновлення строку на подання такої заяви (а.с.36-37; 42).
Згідно ухвали суду від 06.10.2020 р. відповідачу поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, прийнято заяву та призначено її до розгляду на 15.10.2020р.(а.с.46).
Ухвалою суду від 15.10.2020 року заочне рішення суду від 18.11.2019 року скасоване, а справу призначено до судового розгляду за правила спрощеного позовного провадження, з викликом сторін на 09.11.2020р.(а.с.55).
09.11.2020 року судовий розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 25.11.2020 року.
25.11.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву в зв'язку із визнанням обов'язкової явки відповідача у судове засідання на 21.12.2020 року для дачі ним особистих пояснень.
21.12.2020 року судовий розгляд завершено ухваленням рішення суду по суті спору.
3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_2 на початку 2018 року виявив намір придбати у ОСОБА_1 , автомобіль марки «Ауді А 4» з іноземною реєстрацією SU7771А за 3200 доларів США.
З цією метою позивач передав для відповідача означений автомобіль, комплект ключів для нього та документами у виді технічного паспорту та розписки попереднього власника означеного автомобіля.
В червні-липні 2018 року відповідач передав позивачу в рахунок вартості вказаного автомобіля 2000 доларів США, а решту 1200доларів США зобов'язався віддати останньому до кінця грудня 2018 року. З цього приводу будь-які документи сторонами не складалися.
В подальшому 06.09.2018 року ОСОБА_2 написав розписку зі змісту якої вбачається, що останній взяв у ОСОБА_1 під виплату автомобіль «АУДІ А4» з № НОМЕР_1 , залишок боргу складає 1200 доларів США, які зобов'язується повернути до кінця грудня 2018 року.
При цьому, у випадку несвоєчасної сплати, зобов'язується сплачувати крім основної суми боргу відсотки за користування автомобілем у розмірі 10% від залишкової суми в місяць, до повного погашення боргу (а.с.23).
Вказані обставини сторонами не оспорювалися у судовому засіданні.
4.Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав, застосовані норми права
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого боргу.
Відповідно до ч.1 ст. 527 цього Кодексу боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Частинами першою та другою ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинени й у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При розгляді спору по договору позики, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Така позиція висловлена Верховним Судом 22.08.2019р. у справі № 369/3340/16-ц.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт написання ним розписки від 06.09.2018 року.
З огляду на зміст вказаного документа є очевидним той факт, що між сторонами фактично виникли відносини з приводу купівлі-продажу транспортного засобу в зв'язку з чим позивач як продавець передав відповідачеві-покупцю транспортним засіб марки «Ауді А 4» з номерним знаком № НОМЕР_1 , комплект ключів та наявний у нього пакет документів, а останній сплативши частину його вартості, решту зобов'язався повернути у визначений в розписці строк.
Вказане підтвердили і сторони в судовому засіданні.
Аналіз здобутих доказів, дають підстави вважати, що існуючі між сторонами правовідносини за своїм характером не є позиковими (не пов'язані із передачею грошових коштів у позику), розписка була написана як гарантія повного розрахунку за фактично придбаний автомобіль, реальна передача грошей позичальникові не відбувалася.
З огляду на зміст розписки відповідач лише зобов'язувався повернути позивачу кошти в сумі 1200 доларів США, а не повернути отриману в борг суму, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позивачем існування між сторонами правовідносин за договором позики, чим мотивований позов.
Враховуючи вказані висновки суду, безпідставними також є вимоги про стягнення з відповідача 10% від залишкової суми боргу за кожен місяць прострочки боргу.
При цьому, підстави вважати, що між сторонами мала місце домовленість про новацію боргу у позикове зобов'язання у суду також відсутні.
Так, у відповідності до положень ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК України).
Отже, умовами здійснення новації є двостороння угода (домовленість), дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладання договору позики (ч. 2 ст. 1053 ЦК України), а також, дійсність первинного зобов'язання.
Домовленість сторін про новацію вважається укладеною, за наявності об'єктивних і суб'єктивних умов. До перших належать: 1) існування між учасниками цивільних відносин первісного зобов'язання, внаслідок невиконання якого виник борг; 2) домовленість сторін про припинення існуючого боргового зобов'язання та заміну його іншим - позиковим; 3) можливість заміни первісного зобов'язання (воно має відповідати вимогам дійсності правочинів, бути одним із тих юридичних фактів, на підставі яких закон дозволяє здійснювати новацію зобов'язання); 4) наявність між борговим і позиковим зобов'язаннями певного проміжку часу та причинного зв'язку (боргове зобов'язання повинно існувати на момент прийняття сторонами рішення про припинення їхніх правовідносин новацією); 5) дійсність самої домовленості сторін про новацію боргу у позикове зобов'язання - вона має відповідати всім вимогам закону щодо правочинів та їхньої форми.
Так, зокрема, вирішуючи питання щодо дійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу, який фактично мав місце між сторонами, та внаслідок якого у відповідача виникло зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (в редакції чинній на момент передачі відповідачу транспортного засобу, далі Порядку) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації в сервісних центрах МВС на строк, визначений ДФС. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.
Перелік документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, визначений абзацом другим пункту восьмого вказаного Порядку.
Як встановлено судом, автомобіль марки «Ауді А4» з іноземною реєстрацією SU7771А не переходив у власність позивача ОСОБА_1 та відповідно у власність ОСОБА_2 , оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.
Крім того, суд приймає до уваги, що на категорію тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів поширюється заборона, зокрема щодо їх передачі у володіння або користування іншим особам.
Загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.
Так, відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
В силу вимог ч.1 та ч.2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5-6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що договір купівлі-продажу автомобіля, внаслідок фактичного вчинення якого між сторонами виникли спірні правовідносини та який підтверджено лише розпискою ОСОБА_2 не відповідає умовам дійсності правочинів щодо купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач не являвся власником означеного автомобіля, право власності на вказане майно не було зареєстровано у встановленому законом порядку, крім того докази, які б вказували на наявність у нього повноважень щодо відчуження транспортного засобу також відсутні. В зв'язку з чим, правочин не створив юридичних наслідків і не може бути підставою для новації зобов'язання.
5. Судові витрати
Судові витрати у справі складаються із судового збору в розмірі 768,40грн., який був сплачений позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом ухвалено рішення про відмову в позові, судовий збір у вказаному розмірі слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 82, 141, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС в Київській області 03 липня 2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 31 жовтня 2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.
Суддя: Т. В. Ягодіна