Справа № 673/841/17
Провадження № 2/673/5/20
13.08.2020 року м.Деражня
Деражнянський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.,
при секретарі судового засідання Демчишиній Н.Г.,
з участю представника відповідача адвоката Довгаля П.С.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Деражнянського районного суду Хмельницької області, в порядку загального позовного провадження, надійшов позов зазначеної вище особи до вказаного нею відповідача щодо визначеного позивачем предмету спору.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача було зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.05.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням відповідачем кредитних зобов'язань, станом на 30.04.2017 року в нього утворилась заборгованість в загальній сумі 12617,13 грн., яка складається з 476,37 грн. заборгованості за кредитом; 8263,75 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 2800, 00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів в сумі 500 грн. (фіксована складова) та 577,01 грн. (процентна складова), яка на думку представника позивача підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача в своїх письмових поясненнях по суті справи вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити із викладених в ній підстав.
В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали та дали пояснення, що спірні кредитні кошти в сумі 500 грн. були зняті з належного йому карткового рахунку невідомими особами ще у жовтні-листопаді 2014 року. Про зняття готівки з його рахунку йому стало відомо від працівників банку в січні 2015 року, оскільки працівники банку повідомили про наявність заборгованості і вимагали повернути кредитні кошти. Отримавши повідомлення від працівників банку про наявність несплаченої заборгованості по картковому рахунку, 23 березня 2015 року, відповідач одразу ж звернувся до керуючого Деражнянською філією ПАТ КБ «Приватбанк» зі скаргою про неправомірні дії відносно нього зі сторони працівників банку. Після цього, отримавши від керівника філією банку інформацію про вчинення відносно нього шахрайських дій та привласнення з його карткового рахунку банківських коштів ОСОБА_1 03 квітня 2015 року звернувся з заявою до Деражнянського відділення поліції про вчинення відносно нього злочину.
Крім того, ОСОБА_1 додатково вказав, що будь-яких платіжних доручень він не складав та не скеровував їх відповідачеві ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи «Приват24», та будь-якої іншої клієнтської системи банку. Секретного пін-код та іншу особову інформацію стосовно зазначеної платіжної картки відповідач нікому не передавав, своїми діями чи бездіяльністю він не сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. По вказаному факту викрадення його грошових відповідач коштів звернувся до органів поліції, внаслідок чого була порушена кримінальна справа та проводиться досудове розслідування.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Судом об'єктивно встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.05.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Разом з тим, станом на 30.04.2017 року на його рахунку утворилась заборгованість в загальній сумі 12617,13 грн., яка складається з 476,37 грн. заборгованості за кредитом; 8263,75 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 2800, 00 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів в сумі 500 грн. (фіксована складова) та 577,01 грн. (процентна складова), яка на думку представника позивача підлягає стягненню з відповідача.
Отримавши 23 березня 2015 року повідомлення від працівників банку про наявність несплаченої заборгованості по картковому рахунку, ОСОБА_1 одразу ж звернувся до керуючого Деражнянською філією ПАТ КБ «Приватбанк» зі скаргою про неправомірні дії відносно нього зі сторони працівників банку. Після цього, отримавши від керівника філією банку інформацію про вчинення відносно нього шахрайських дій та привласнення з його карткового рахунку банківських коштів ОСОБА_1
03 квітня 2015 року звернувся з заявою до Деражнянського відділення поліції про вчинення відносно нього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і за вказаним фактом слідчим відділенням Деражнянського РВ відкрито кримінальне провадження за № 12015240130000103, відомості по яке внесено до ЄРДР 07.05.2015 року в якому проводиться досудове слідство (додаються копії процесуальних документів з матеріалів кримінального провадження).
З цього приводу на наступний день ОСОБА_2 звернувся до Хмельницької філії ПАТ «Акцент-Банк» та встановив, що 29.04.2015 року з належного йому карткового рахунку № НОМЕР_1 невідомими особами була здійснена транзакція шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 через «Приватбанк24» по терміналу Сs980400, код авторизації 874943, МСС 4829, в результаті якої з його картки не санкціоновано було знято готівку у дві операції в сумі 12 479,78 грн. (12000,00 грн., а з врахуванням комісії 12479,78 грн.) та 520,00 грн. (500,00 грн., з врахуванням комісії 520,00 грн.).
Про ті обставини, що транзакція по належному позивачу картковому рахунку № НОМЕР_1 та банківській карті № НОМЕР_2 проводилися 29.04.2015 року з 11 год. 03 хв. по 11 год. 42 хв. через сервіс платежів «іРау.uа» з телефону №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 на належний ОСОБА_2 номер телефону НОМЕР_5 свідчать роздруківка телефонних розмов та СМС-повідомлень на номер телефону останнього за період з 29 по 30 квітня 2015 року, виписка з банківських рахунків та повідомлення ТОВ «Універсальна Дата Центр» м.Київ від 23.07.2015 року, повідомлення ПАТ «КБ «Приватбанк» банківській карті № НОМЕР_2 про недозволеному використанню вказаним клієнтом банку карткового рахунку 29.04.2015 року.
Також 08.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про надання йому відомостей про зняття з його карткового рахунку готівкових коштів у період з 01.10.2014 року по 07.04.2015 року. Проте, будь-яких повідомлень на адресу ОСОБА_1 на вказане звернення від ПАТ КБ «Приватбанк» не надходило.
З наданої ПАТ КБ «Приватбанк» виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_6 кошти в сумі 500 грн. 308,31 грн. та 1254.78 грн. були зняті 31.10.2014 року в 13 год.14 хв. та 16 год.27 хв. з кодом авторизації 551377 та 505111, МСС 8999, термінал 10110НZ1 в України, з яких 308,31 грн. та 1254.78 грн. проведено оплату за товар/услугу, 13.79 грн. та 26.04 грн. знято послуги банку.
З матеріалів справи вбачається, що до вказаної операції причетна компанія «Х-НОSТ», зареєстрована у 2003 році в АДРЕСА_1 , керівник Ростило Сергій Олександрович, код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , та ТОВ «ПІЛІГРІМ ЛТД», місцезнаходження м.Дніпро, вул..Мечнікова,123, керівник ОСОБА_4.
Із цього слідує, що невстановлені особи вчинили несанкціонований доступ до карткового рахунку ОСОБА_1 та заволоділи з його рахунку вказаною сумою коштів, після цього банк продовжив нарахування по його рахунку відсотків, пені та інших штрафних санкцій, що спричинило заборгованість на вказану у позовній заяві суму.
Будь-яких платіжних доручень ОСОБА_1 не складав та не скеровував їх на адресу банку ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи «Приват24», та будь-якої іншої клієнтської системи банку. Грошовими коштами на банківській картці ОСОБА_1 користувався, але пін-код та іншу особову інформацію стосовно зазначеної платіжної картки нікому не передавав, при чому представник Банку не надав суду доказів на спростування таких обставин.
Тим більше, як вбачається з результатів досудового слідства та матеріалів цієї цивільної справи, схема шахраїв розрахована не тільки на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність їх персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, а й на наявність особливостей деяких сервісів системи «Приват-24», які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, подане позивачем письмове звернення за фактом несанкціонованого списання з його рахунку коштів, банком залишилося без задоволення, а результати службового розслідування з цього приводу, яке банк зобов'язаний був провести, залишилися йому не відомими.
Натомість, всупереч зазначеним обставинам банк, вочевидь, вважаючи у цій несанкціонованій операції винним позивача, як власника карткового рахунку, та з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів продовжує нараховувати по належному ОСОБА_1 картковому рахунку заборгованість на залишок неповернутої суми за кредитним договором, що вочевидь, порушує права останнього.
Так, ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч.3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 ст. 3, ст.. 5,6,7,8 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми для спірних правовідносин є спеціальними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Так, згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Приписами п.37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
Водночас, п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Разом з тим, згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов'язань переді мною, як володільцем банківського рахунку.
Крім того, ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на картковому рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Водночас, на підтвердження доводів позивача судом не здобуто доказів, що ОСОБА_1 складав чи надавав будь-які платіжні доручення чи скеровував їх банку чи третім особам, ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи «Приват24», та будь-якої іншої клієнтської системи банку.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, суд обґрунтовано дійшов висновку, що банком не доведено факту не виконання відповідачем своїх обов'язків згідно кредитного договору від № б/н від 08.05.2014 року, тому заявлені останнім позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 12 617,13 грн. задоволенню не підлягають.
Таке вирішення справи повністю відповідає правовій позиції висловленій у постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 15.04.2020 року в аналогічній цивільній справі № 673/1132/17 (провадження № 61-19561св19) за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», розглянутій Деражнянським районним судом Хмельницької області в першій інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України, -
В задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Складання повного рішення було відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи, у зв'язку з чим строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299;
відповідач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_8 ;
Суддя: О. С. Дворнін