Справа №: 671/1347/20
17 грудня 2020 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Ніколової С.В.
при секретарі Хрупайло Т.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 липня 2020 року в сумі 14313 грн. 67 коп., з яких: 10633 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3680 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 , яка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого в подальшому було збільшено до 10000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, не виконує взятих на себе зобов'язань з повернення коштів, внаслідок чого станом на 14 липня 2020 року утворилась заборгованість на загальну суму 14313 грн. 67 коп., яку в добровільному порядку відповідач не сплачує.
В судове засідання представник позивача Кіріченко В.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, у разі відсутності відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, яка про час, місце та дату судового засідання повідомлена відповідно до вимог ЦПК України, в судове засідання не з'явилася. Тому згідно вимог ст. 280 ЦПК України за письмовою згодою позивача суд проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
В рамках укладеного сторонами договору АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2020 грн. на платіжну картку, із базовою процентною ставкою за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 10000 грн.
Згідно заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 30 листопада 2007 року, яку ОСОБА_1 підписала, остання була ознайомлена з фінансовими умовами надання кредиту.
ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі базової процентної ставки за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом.
Всього ОСОБА_1 одержала та не повернула позивачеві кредит в сумі 10633 грн. 59 коп. АТ КБ «ПриватБанк» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 14 липня 2020 року у розмірі 14310 грн. 75 коп., з яких: 10633 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3680 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір повинен бути укладений із додержанням письмової форми, тобто підписаний сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, за умовами якого відповідач приєднався до встановленої банком стандартної форми - Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку.
Склавши анкету-заяву від 30 листопада 2007 року, сторони визначили, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 підписала заяву про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 30 листопада 2007 року, в якій установлено ліміт кредитування, умови збільшення ліміту кредитування та процентну ставку за користування кредитними коштами.
Таким чином, Банк та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів за користування кредитом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У порядку виконання зобов'язання за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 3% на місяць (або 36% на рік) на залишок заборгованості.
Із розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що з 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 не належним чином вносить платежі на повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14313 грн. 67 коп., з яких: 10633 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3680 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
При цьому, із розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що з 22 листопада 2015 року процентна ставка за договором кредиту від 30 листопада 2007 року визначена позивачем у розмірі 3,6% на місяць (або 43,2% на рік), що суперечить умовам договору кредиту від 30 листопада 2007 року, підписаного ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б свідчили, що сторони у встановленому законом порядку дійшли згоди про збільшення відсоткової ставки за кредитом з 3% на місяць до 3,6 % на місяць.
Також, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що позивачем нараховано 3680 грн. 08 коп. заборгованості за простроченими відсотками, що виникла станом на 14 липня 2020 року. При цьому, позивачем для обрахунку заборгованості за простроченими відсотками застосовано процентну ставку у розмірі 86,4% річних або 7,2% на місяць.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що сторони у письмовій формі дійшли згоди щодо застосування відсоткової ставки у розмірі 86,4% у разі прострочення відповідачем кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За відсутності підтверджуючих документів про умови кредитування в частині нарахування відповідачу за договором кредиту від 30 листопада 2007 року процентів у розмірі 86,4% на прострочений кредит, наданий АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості в частині визначення розміру процентів від простроченої суми є неналежним доказом.
Отже, у цій частині позов АТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2007 року у розмірі 10633 грн. 59 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст. 141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.
Позов заявлено з ціною 14313 грн. 67 коп., а задоволено на суму 10633 грн. 59 коп., тобто на 74.29% (10633,58 х 100 : 14313,67).
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1507 грн. 13 коп. судового збору (2102 х 74.29%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 81, 141, 223, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 липня 2020 року в сумі 10633 грн. 59 коп., а також 1561 грн. 58 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: 31200, Хмельницька область, Волочиський район, с. Маначин; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення складено 17 грудня 2020 року.
Суддя: