Справа №: 671/1310/20
(заочне)
28 жовтня 2020 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Ніколової С.В.
при секретарі Хрупайло Т.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2020 року АТ КБ “Приватбанк” (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за договором від 26 червня 2013 року станом на 30 червня 2020 року в сумі 13842 грн. 13 коп, з яких: 962 грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, 11305 грн. 29 коп. заборгованості по відсотках та 1573 грн. 95 коп. заборгованість за пенею. На обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 , яка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого в подальшому збільшився до 1000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, не виконує взятих на себе зобов'язань з повернення коштів, внаслідок чого станом на 30 червня 2020 року утворилась заборгованість на загальну суму 13842 грн. 13 коп., яку в добровільному порядку відповідач не сплачує.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, погоджується на заочний розгляду справи у разі неявки в судове засідання відповідача.
Відповідачка, яка про час, місце та дату судового засідання повідомлена відповідно до вимог ЦПК України, в судове засідання не з'явилася. Тому згідно вимог ст. 280 ЦПК України за письмовою згодою позивача суд проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 червня 2013 року між ПАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк”, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua) та погоджується з ними. Також ОСОБА_1 зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
Зазначені обставини підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26 червня 2013 року (а.с. 18).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ (далі Закон № 2664-ІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, Банк обґрунтував свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обстави Банк надав суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку з Тарифами, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/; розрахунок заборгованості за договором від 26 червня 2013 року.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.06.2020 року становить 13842 грн. 13 коп. і складається із: 962 грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, 11305 грн. 29 коп. заборгованості по відсотках та 1573 грн. 95 коп. заборгованості за пенею.
Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які Банк надав ОСОБА_1 . Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії та неустойки.
Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку з Тарифами, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, а також інші умови.
Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, а саме встановлення у договорі розміру та порядку одержання процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором, то наданий Банком розрахунок заборгованості Банком є неналежним доказом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Банку слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 962 грн. 89 коп., а в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках та заборгованості за пенею слід відмовити.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 13842 грн. 13 коп., а задоволено на суму 962 грн. 89 коп., тобто на 6.96 %.
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 146 грн. 30 коп. судового збору (2102 х 6.96 %).
Керуючись ст.ст. 12, 49, 141, 223, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 551, 611 п.1 ч. 1, 1048, 1054 ч.1 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2013 року, яка виникла станом на 30 червня 2020 року, а саме: 962 грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, а також 146 грн. 30 коп. понесених судових витрат.
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 11305 грн. 29 коп. заборгованості по відсотках та 1573 грн. 95 коп. заборгованості за пенею, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін: позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001 м. Київ, вул. Грушевського б.1Д, код ЄДРПОУ 14360570; відповідачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Суддя: