Єдиний унікальний номер 235/7506/20
Провадження №2/235/2356/20
28 грудня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь 65000 грн у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.
В обґрунтування позову зазначає, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з березня 1996 року по 27.08.2019, звільнився за власним бажанням відповідно до наказу №2318/к від 27.08.2019; під час роботи в шахті отримав професійні захворювання: - хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, - хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН 1-2ст., - гіпертонічна хвороба 1ст., ст.2 СН 0ст., ризик 2, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, затвердженим 23.09.2020. Вказує, що 04.11.2020 йому вперше безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково. Зауважує, що його моральні страждання полягають в тому, що він тривалий час, майже 23 роки, постійно працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів, під наглядом лікарів перебуває з 2012 року, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно; результатом професійного захворювання стало загальне погіршення стану здоров'я позивача: постійний сухий кашель, слабкість, швидка втомлюваність, безсоння, дратівливість, біль у спині, якщо оточуючі його люди тихо розмовляють - не має змоги їх чути. Негативні наслідки захворювання не залишають позивачу сподівань на одужання та повернення до попереднього образу життя. Зазначені обставини негативно впливають на душевний стан позивача, вказують на спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінює в 65000 грн.
Ухвалою суду від 24.11.2020 провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали (а.с.17).
Відповідно до розписки відповідач отримав копію ухвали та позовних матеріалів 26.11.2020; надав відзив на позов, за яким позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, просить в позові відмовити (а.с.21-26, 28). Мотиви незгоди зводяться до такого. Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини, проте позивач не надав доказів, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникненню профзахворювання у позивача. При прийомі на роботу позивачу було роз'яснено під підпис його права та обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров'я, його права на пільги, компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Отже, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.
За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач користався різними пільгами та компенсаціями. Весь період роботи у відповідача позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці.
Висновок МСЕК про відсоток відшкодування професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Підтверджень, що позивач хворів на профзахворювання, коли працював на ДП «ВК «Краснолиманська» або регулярно звертався за медичною допомогою в медичні заклади у період своєї праці не має. На думку відповідача, позивач дійсно умисно погіршував свій стан здоров'я з 2012 р., знаючи, що хворіє на бронхіт та радикулопатію з 2012 р., лише у 2020 році звернувся за мед. допомогою по встановленню профзахворювання та довів до 65% втрати працездатності.
Позивач звільнився з роботи у відповідача за власним бажанням, а не за станом здоров'я. Тож, на переконання відповідача, наявні навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) позивача, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення позивачем умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Враховуючи приписи ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторонами визнано, копією трудової книжки НОМЕР_1 підтверджено, що позивач з 04.03.1996 по 13.07.2002 та з 24.10.2002 по 27.08.2019 працював на підприємстві відповідача, наказом відповідача від 27.08.2019 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.3-4).
За медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 02.09.2020 №29/713 відносно позивача, місце останньої роботи: ДП «ВК «Краснолиманська», стаж роботи в шкідливих умовах праці - 23 роки 2 місяці, встановлено професійне захворювання, вперше: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, L1 праворуч в ст. неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; - хронічний бронхіт II ст., ф. затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І- II ст. Підгрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 14.05.2020, згідно якої хворий підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких перевищували допустимі величини, стаж в шкідливих умовах праці 23 роки 2 місяці. Протипоказана робота в умовах дії фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, в умовах дії пилу, несприятливого мікроклімату (а.с.11).
Вказаному медичному висновку передувало перебування позивача на лікуванні в стаціонарі клініки професійних захворювань з 20.08.2020 по 04.09.2020, що підтверджується випискою №680 із медичної картки хворого, за якою основний діагноз аналогічний вищевикладеному (а.с.12).
З виписки із медичної картки стаціонарного хворого №148-148 вбачається, що позивач з 20.01.2020 по 31.01.2020 перебував на лікуванні з діагнозом - хронічний бронхіт 2ст у стадії запаморочення та базальний пневмосклероз ЛН 2 ст., та супутнім діагнозом - хронічний попереково-крижовий радикуліт; скарги на сухий кашель, задуху при ходьбі 50 метрів, запаморочення, слабкість, серцебиття (а.с.13).
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.09.2020, затвердженого 23.09.2020 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, комісія у складі, в тому числі, представників відповідача провела розслідування вказаних вище хронічних професійних захворювань позивача, встановила, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - Шахтобудівельне управління «Красноармійськшахтобуд», ВАТ «Укрвуглебуд», ДП «ВК» «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) - важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 131,1 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 152,0 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. Пил переважно фіброгенної дії: мг/м3 - фактична величина 205,3 мг /м3, при нормативному значенні 2 мг/м3 (а.с.5-8).
За довідкою від 04.11.2020 №090884 Серія 12ААА та довідкою до акта огляду МСЕК від 04.11.2020 №851742 Серія 12ААБ позивачу за результатами огляду 04.11.2020 встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю та третю групу інвалідності безстроково, рекомендований «Д» невролог та пульмонолог (а.с.10).
Розв'язуючи спір, суд враховує такі норми права.
Приписами ст.173 КЗпП за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Обов'язки роботодавця з управління охороною праці визначені ст.13 Закону України «Про охорону праці», за змістом якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт установлення позивачу професійного захворювання, яке складається з комплексу захворювань, внаслідок якого його професійна працездатність втрачена на 65% безстроково, та яке виникло у зв'язку з тривалою роботою, в тому числі на підприємстві відповідача, що підтверджується Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та не спростовано відповідачем,
систематичне проходження позивачем лікування з приводу відповідних захворювань,
встановлення позивачу 3 групи інвалідності безстроково та визначення потреби у медичному лікуванні у невролога та пульмонолога,
апріорі вказує на перенесення позивачем моральних страждань, втрати нормального життєвого укладу, притаманного віку позивача, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, а отже, вказує на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.
Доводи відповідача наведених висновків не спростовують, а також, враховуючи відсутність доказів на їх підтвердження, носять характер припущень.
Покликання відповідача про відсутність висновку медичних органів по факту спричинення позивачу моральної шкоди не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 № 212 (чинний до 28.09.2012) МСЕК мала, серед іншого, обов'язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди (підпункт «д» пункту 1.1). За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Суд відмічає, що закону, який би передбачав можливість встановлення факту завдання моральної шкоди потерпілому внаслідок професійних захворювань лише на підставі висновку МСЕК, немає та не було, а наявність у МСЕК вказаного вище обов'язку не обмежує суд у праві встановити факт завдання моральної шкоди на підставі інших доказів, врахувавши ступінь втрати працездатності, залишкову працездатність потерпілого, характер захворювань тощо.
Доводи відповідача про користування позивачем пільгами та компенсаціями під час роботи у відповідача суд також не бере до уваги, оскільки законодавець не ставить право працівника на відшкодування моральної шкоди, спричиненої фактом наявності у позивача професійного захворювання, обумовленого тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на шахті підприємства відповідача, в залежність від користування таким працівником законодавчо визначеними пільгами та компенсаціями.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №3, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються наведеними вище медичними документами, наявність у позивача 65% втрати професійної працездатності, встановлення з 26.10.2020 третьої групи інвалідності безстроково, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, глибину фізичних та моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем в розмірі 65 000 грн., є завищеним та з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди позивача підлягає стягненню сума в розмірі 49 000 грн.
Відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Одночасно суд зауважує, що за приписами пп.«а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції Закону №466-ІХ від 16.01.2020), дохід у вигляді сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 630,60 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог (75% від 840,80 грн.).
Керуючись ст.ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням, в розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн (сума зазначена з урахуванням обов'язкових податків та зборів).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 630,60 грн (шістсот тридцять грн 60 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, ЄДРПОУ 31599557.
Суддя