ЄУНС № 760/14436/19 Постанова винесена суддею Агафоновим С.А.
Провадження № 33/824/4612/2020
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
18 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю: прокурора Корнієнка О.О., ОСОБА_1. та захисника Тарасова А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Тарасова Андрія Георгійовича на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомир, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закрито провадження в справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Як встановив суд, наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 11 грудня 2015 року №396-ос відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 31 липня 2015 року №463 та Схеми посадових окладів осіб офіцерського складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 12 вересня 2014 року №455 «Про встановлення посадових окладів військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2014 року за №1183/25960, полковника Держспецзв'язку ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах офіцерського складу строком на три роки, прийнято на військову службу за контрактом та призначено з 01 січня 2016 року заступником завідувача спеціальної кафедри в Інституті спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, є суб'єктами, на яких поширюється дія даного Закону.
У відповідності до ст. 1 вказаного Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у п. 1, п.п. "а" і "в" п. 2, п. 4 і 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Отже ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13 грудня 2018 року №486-ос полковника ОСОБА_1 , заступника завідувача спеціальної кафедри звільнено з військової служби за п.п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 173 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 31 липня 2015 року №463 у запас Збройних Сил України, з припиненням контракту та виключенням його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади - 31 грудня 2018 року.
17 грудня 2018 року військовослужбовцю полковнику ОСОБА_1 , який 31 грудня 2018 року звільняється з військової служби у Держспецзв'язку доведено вимоги ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Абзацом 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи зазначені у п. 1, п.п. "а" і "в" п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 31 грудня 2018 року припинивши виконання функцій держави, був зобов'язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, не пізніше дня такого припинення, зазначивши при цьому період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими останнім, та містити інформацію станом на останній день такого періоду, тобто з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Трудову книжку ОСОБА_1 отримав до 31 грудня 2018 року. Відповідно до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняв ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року по 22 січня 2019 року, останній 31 грудня 2018 року жодних дій в реєстрі не вчиняв, розпочав вчиняти дії, направлені на заповнення/перегляд розділів декларації лише 02 січня 2019 року.
Таким чином, ОСОБА_1 , проходячи військову службу (за контрактом старшого офіцерського складу) в Інституті спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на посаді заступника завідувача спеціальної кафедри №5, будучи військовою посадовою особою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 ч. 2 ст. 45 даного Закону, 31 грудня 2018 року фактично припинивши виконання функцій держави, 04 січня 2019 року несвоєчасно без поважних причин подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Тарасов А.Г., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, просить постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За доводами захисника суд формально підійшов до встановлення вини ОСОБА_1 , ґрунтуючись лише на факті подання декларації пізніше визначеного законом строку, отже не виконав вимоги ст.ст. 252, 278, 280 КУпАП. Під час розгляду справи суд не дослідив суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яка характеризується наявністю вини у формі умислу. При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 мав умисел на вчинення правопорушення, ухилявся від обов'язку декларувати доходи або приховував свій майновий стан.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки останній документ у справі датований 17 березня 2019 року, проте протокол складений 14 травня 2019 року, що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.
За таких обставин, як вважає захисник, в справі не встановлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би доводив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тому оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника, які підтримали апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, заперечення прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга захисника Тарасова А.Г. підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням вимог, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Цих вимог закону суддя місцевого суду, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не дотримав.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Зі змісту складеного протоколу слідує, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, а саме те, що він, проходячи військову службу (за контрактом старшого офіцерського складу) в Інституті спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на посаді заступника завідувача спеціальної кафедри №5, будучи військовою посадовою особою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», 31 грудня 2018 року фактично припинивши виконання функцій держави, несвоєчасно без поважних причин подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням).
Частиною 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» на ОСОБА_1 , як на особу, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, покладений обов'язок подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , фактично припинивши виконання функцій держави 31 грудня 2018 року, вимогу, покладену на нього ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», виконав, оскільки 04 січня 2019 року на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції подав декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Отже відомості в протоколі про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не ґрунтуються на матеріалах справи. Водночас посилання в протоколі та судовому рішенні на недотримання терміну подачі декларації в даному випадку є безпідставним, оскільки така вимога як подання у певний термін декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у разі припинення такої діяльності чітко не визначена законом України «Про запобігання корупції». Разом із цим, якщо враховувати роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема від 13 лютого 2020 року № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» про те, що декларація суб'єкта декларування, який припиняє відповідну діяльність (декларація перед звільненням), подається відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, то і в цьому випадку підстави вважати, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію також відсутні, оскільки свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», він виконав, подавши відповідну декларацію на четвертий день від дня фактичного звільнення, а саме 04 січня 2019 року.
Отже в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, тобто в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду не виконав вимоги ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, заслуговують на увагу та є обґрунтованими. Водночас доцільності в дослідженні доводів захисника, які стосуються процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на висновок апеляційного суду щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, немає.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду за обставин, викладених у протоколі та постанові судді місцевого суду, встановлена відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доходжу висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, постанова судді місцевого суду - скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу захисника Тарасова Андрія Георгійовича задовольнити.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закрито провадження в справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко