Справа № 381/3917/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3750/2020 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
17 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастова Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2007 року народження та 2008 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.09.1999 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, штраф у розмірі 680 грн; 22.03.2000 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 1 року позбавлення волі; 10.04.2001 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 143, ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 30.03.2009 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі; 03.06.2015 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 03.10.2016 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 21.08.2019 звільнений з місць позбавлення волі, а саме із ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92) Черкаської області по відбуттю строку покарання,-
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст.186 КК України,-
ОСОБА_7 , після засудження за крадіжки та шахрайство, повторно вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом за таких обставин.
04 жовтня 2019 року близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_7 перебуваючи на території КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» неподалік відділення денного стаціонару по вул. Льва Толстого, 17 у місті Фастові Київської області, побачив поруч з вказаним відділенням лікарні мопед «Honda PAL AF 17» чорного кольору без реєстрації, номер рами НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та вирішив викрасти.
Відразу після цього, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих, повторно, незаконно заволодів мопедом «Honda PAL AF 17» чорного кольору без реєстрації, номер рами НОМЕР_1 .
Після цього ОСОБА_7 не заводячи транспортний засіб, зник з місця вчинення злочину, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку та позбавив останнього можливості користуватися вказаним транспортним засобом спричинивши йому матеріального збитку на суму 7780 грн 80 коп.
Крім того, 24 грудня 2019 року близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_7 перебуваючи спільно з наглядно знайомою ОСОБА_9 на площі «Завокзальна» в місті Фастові Київської області, помітив в останньої відкриту жіночу сумочку, в якій знаходились гаманець та мобільний телефон, якими він вирішив відкрито заволодіти.
Відразу після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, відкрито для потерпілої, та нехтуючи цією обставиною, шляхом ривку з жіночої сумки, належної ОСОБА_9 , викрав мобільний телефон марки «Sony Ericsson к200і» вартістю 164 грн., гаманець з шкірозамінника, вартістю 76 грн. 67 коп., в якому знаходились грошові кошти в сумі 100 грн.
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 340 грн. 67 коп.
Крім того, 08 січня 2020 року близько 15 год 45 хв, ОСОБА_7 перебуваючи на території вокзалу залізничної станції «Фастів-1» РФ «Південно-західна залізниця» AT «Українська залізниця», що розташована за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 30, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , який користувався планшетом марки «Nomi С070014 Corsa 4 7» 3G синього кольору. В цей час у ОСОБА_7 виник умисел на умисел на збагачення за рахунок чужого майна, а саме за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_10 .
Відразу після цього, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав з рук потерпілого планшет марки «Nomi С070014 Corsa4 7» 3G ІМЕІ: НОМЕР_2 синього кольору, з чохлом із шкірозамінника чорного кольору, карткою пам'яті «Micro SD» типу флеш - об'ємом 16Gb, вартістю 1831 грн 28 коп, та із СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «lifecell» з абонентським номером НОМЕР_3 , вартістю 19 грн 61 коп.
Після цього ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 1850 грн 89 коп.
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.186 КК України. Призначено ОСОБА_7 покарання: - за ч.2 ст.289 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна; - за ч.2 ст.186 КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна. Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили. Початок строку вiдбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання тобто з 14 січня 2020 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого на його користь майнової шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 7780 грн. 78 коп. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 7780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн.. 78 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. Вирішено питання стосовно речових доказів. Стягнуто з ОСОБА_7 витрати на залучення експерта у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-3/530 від 18.10.2019. Стягнуто з ОСОБА_7 витрати на залучення експерта у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/89 від 22.01.2020.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити призначене покарання на менш суворе і м'яке.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що він не оспорює фактичні дані кримінального провадження, зловживання слідчого, прокурора та суду, оскільки обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_7 в наслідок істотного порушення прав і свобод людини.
Крім того, апелянт просить звернути увагу на його стан здоров'я, який є незадовільний, має низку хронічних захворювань, та потребує постійного лікування. Окрім того, на утриманні в ОСОБА_7 перебуває 3 (троє) дітей, та хвора матір.
Також, ОСОБА_7 стверджує, що він допомагав слідству в повній мірі, частину збитків відшкодував, дуже щиро кається в скоєному.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2ст.186 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюється.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєнні ним злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.186 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, через суворість, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути серед іншого невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Цих вимог закону, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст.12 КК України є умисними корисливими тяжкими злочинами (ч.2 ст.186 КК України) та умисним тяжким злочином (ч.2 ст.289 КК України), конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що ОСОБА_7 раніше судимий, у тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів, не працює, вдівець, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та відбування покарання характеризується посередньо, також судом враховано обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України пом'якшуючих покарання обставин судом першої інстанції, які і апеляційним судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнано рецидив злочинів.
Пленум Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року роз'яснює, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, під урахуванням особи винного повинно передбачатись врахування судом позитивних і негативних характеристик особи, які мають кримінально-правове значення.
На думку колегії суддів, доводи ОСОБА_7 про наявність на утриманні у нього трьох дітей, та низку хронічних захворювань, а також те, що ОСОБА_7 допомагав слідству в повній мірі, частину збитків відшкодував, щиро розкаявся у вчиненому, в даному конкретному випадку не можуть бути підставами для застосування більш м'якого покарання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції з врахуванням вищезазначених обставин, призначив покарання ОСОБА_7 в мінімальних межах передбачених санкціями ч.2 ст.186 та ч.2 ст.289 КК України.
За таких обставин, призначене судом першої інстанції основне покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч. 2 ст.289 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, відповідає вимогам ст.50, 65 КК України, характеру та тяжкості вчинених злочинів, є справедливим, достатнім та необхідним для виправлення винної особи та недопущення вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв'язку із чим вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4