Справа № 379/478/20 Головуючий у суді першої інстанції: Зінкін В.І.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13017/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
14 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Рейнарт І.М.
Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь несплачену суму боргу за договорами позики від 04 грудня 2018 року у розмірі 407 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 371,19 грн. та 3% річних за весь час прострочення зобов'язання, що становить 8 898,25 грн.
Одночасно з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 3/4 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (паспорт з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2018, орган що видав 3245, запис №19930604-05878, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ); вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо відчуження майна, а саме: заборонити ОСОБА_3 (паспорт з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2018 року, орган що видав 3245, запис №19930604-05878, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам здійснювати заходи щодо відчуження будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задовольнити, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції в порушення вимог законодавства неправомірно не взяв до уваги доводи позивача, які свідчать про те, що відповідач не вчиняє жодних дій для повернення боргу, повністю ігнорує позивача, а тому в майбутньому відмова суду в накладенні аршту на майно боржника може утруднити чи зробити неможливим рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача. До матеріалів заяви позивачем долучена інформація з державного реєстру речових прав на майно, з якої вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної вланості належить ѕ частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявником необгрунтована.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Цивільним процесуальним законодавством передбачені заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що до суду за захистом порушених прав звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договорами позики. На підтвердження отриманих коштів в сумі 442 000,00 грн., із зобов'язанням відповідача повернути суму позики до 04 грудня 2021 року, зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 7 000,00 грн. за одним із договорів, позивач надав два окремих нотаріально посвідчених договори позики грошей від 04 грудня 2018 року, а також розписки від 04 грудня 2018 року (а.с. 24-29).
Отже, позивачем заявлено позов майнового характеру, матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до стягнення грошових коштів в сумі 407 000,00 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 371,19 грн. та 3% річних за весь час прострочення зобов'язання у розмірі 8 898,25 грн..
З метою забезпечення позову позивачем подана відповідна заява, в якій він просив накласти арешт на 3/4 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (паспорт з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2018, орган що видав 3245, запис №19930604-05878, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ); вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо відчуження майна, а саме: заборонити ОСОБА_3 (паспорт з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2018 року, орган що видав 3245, запис №19930604-05878, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам здійснювати заходи щодо відчуження будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
В обґрунтування доводів заяви позивач посилався на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання, контактів з ним уникає, направлена на його ім'я досудова вимоги від 10 лютого 2020 року, від 10 березня 2020 року про повернення суми боргу у повному розмірі 407 000,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги позичальником залишилась без виконання. Оскільки позовні вимоги мають значний розмір, тому повинні бути забезпеченими з метою реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Належність на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 3/4 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердив довідкою з Державного реєстру речових прав на нарехоме майно (а.с. 43-44).
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Колегією суддів встановлено й це вбачається із виділених матеріалів справи, що у поданій заяві про забезпечення позову позивач зазначив про існування об'єктивних обставин, які свідчать про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Про такі обставини вказує заявлена позивачем вимога майнового характеру до відповідача, яка, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, свідчить про те, що між сторонами дійсно виник спір щодо порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання в обумовлений сторонами строк, а вчиненні відповідачем дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, розмір якого на дату подання позову складає загальну суму 416 269,14 грн.
Отже, заявником підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 , оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує можлива загроза ускладнення з реалізацією цього рішення суду, а відсутність будь-яких юридичних обмежень щодо відчуження майна, що належить відповідачу, надає реальну можливість власнику до вирішення судом спору розпорядитись майном.
Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 , підлягають задоволенню, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Вимоги заяви ОСОБА_2 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам здійснювати заходи щодо відчуження будинку АДРЕСА_1 є недоцільними та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не дослідив усіх передбаченою нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, а тому дійшов помилкового висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на 3/4 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 .
У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Відомості про позивача: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відомості про відповідача: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: