Справа № 367/2398/20 Провадження № 11-кп/824/3609/2020 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
24 листопада 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2020 рокущодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тюмень Російської Федерації, громадянина України, утримується в Державній установі «Бучанська виправна колонія (№85)»,
про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, як такого, що захворів на тяжку хворобу,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_7
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, як такого, що захворів на тяжку хворобу.
Таке рішення вмотивоване тим, що стан здоров'я засудженого ОСОБА_7 не перешкоджає йому в подальшому відбувати покарання, крім того, суд врахував те, що засуджений тринадцять разів притягався до кримінальної відповідальності, що характеризує його як особу, яка не бажає стати на шлях виправлення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити його клопотання в повному обсязі та звільнити ОСОБА_7 від покарання у зв'язку із хворобою.
В доводах апеляційної скарги захисник посилаючись на висновок лікарсько-консультативної комісії Бучанської багатопрофільної лікарні № 85 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально- виконавчої служби України» в м. Києві і Київській області, зазначає, що хвороби ОСОБА_9 підпадають під «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я від 15 серпня 2014 року.
Апелянт вказує, що підставою для звільнення від покарання ОСОБА_9 є не його хвороба на ВІЛ, а саме супутні хвороби, що з'явилися вже після того, як його було засуджено, а саме через шість місяців після винесення вироку щодо ОСОБА_10 .
Захисник також звертає увагу на показання голови ЛКК ОСОБА_11 , під час його допиту як свідка в суді першої інстанції, який повідомив, що хвороби, на які страждає ОСОБА_12 перешкоджають відбуванню покарання та має місце загроза життю.
Також апелянт зазначає, що в світі триває пандемія вірусу COVID-19, а ОСОБА_7 є особою, яка знаходиться в групі ризику, при цьому в місті Ірпінь і оточуючій місцевості, на момент подання клопотання, вже наявний спалах захворювань на COVID-19, що на думку захисника свідчить про небезпеку епідемії в колонії.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі захисника ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів провадження за клопотанням захисника ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 , як такого, що захворів на тяжку хворобу, судом встановлено, що вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 22 серпня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі та зараховано у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 19 червня 2017 року по 21 серпня 2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 19 червня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання 22 серпня 2017 року, закінчення строку відбування покарання - 18 червня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів провадження, 16 квітня 2020 року захисник ОСОБА_6 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про звільнення засудженого ОСОБА_7 , як такого, що хворіє на тяжку хворобу.
Вказане клопотання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_7 має низку тяжких захворювань, які у зв'язку з поширенням на території України, зокрема, у м. Ірпінь та оточуючій місцевості епідемії COVID-19, може спричинити тяжкі наслідки для засудженого.
Відмовляючи у задоволенні цього клопотання, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що стан здоров'я засудженого ОСОБА_7 не перешкоджає йому в подальшому відбувати покарання, крім того, суд врахував те, що засуджений тринадцять разів притягався до кримінальної відповідальності, що характеризує його як особу, яка не бажає стати на шлях виправлення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Приписами ч. 2 ст. 84 КК України передбачено, що особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Із наявного в матеріалах справи висновку лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого ОСОБА_7 щодо наявності захворювання, визначеного «Переліком захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбуття покарання» від 17 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_7 встановлено діагноз, який підпадає під «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбуття покарання», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, зі змінами згідно з пунктом 2.1.
В той же час, відповідно до характеристики ОСОБА_7 , наданої ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)», він характеризується посередньо. Стягнень та заохочень не має. На заходи виховного характеру не реагує, належні висновки для себе не робить. На виробництві установи не працевлаштований за власним бажанням.
Колегія суддів вважає, що Ірпінським міським судом Київської області під час розгляду клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_7 , як такого, що захворів на тяжку хворобу вірно розцінено те, що він тринадцять разів притягався до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, заохочень та стягнень не має, як відсутність усіх правових ознак, які б переконливо свідчили, що засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до показань лікаря ОСОБА_13 , який проводив огляд та лікування ОСОБА_7 , стан останнього середньої тяжкості, однак, стабільний. Засуджений може відбувати покарання в ДУ «Бучанська виправна колонія (№ 85)» та отримувати лікування при установі, загроз його життю не має.
Під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_7 повідомив, що приймає весь комплекс необхідних для лікування препаратів.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою, відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КК України, є правом, а не обов'язком суду.
При цьому наявність тяжкої хвороби не є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки поряд з цим, судом також враховується тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особа засудженого та інші обставини справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, та що стан здоров'я засудженого перешкоджає йому в подальшому відбувати покарання, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 , як такого, що захворів на тяжку хворобу.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, як такого, що захворів на тяжку хворобу, залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4