Справа № 33/824/3720/2020 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Колдіна О.О.
Категорія ст. 124 КУпАП. Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.
16 листопада 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника Новікова М.С., ОСОБА_2., його захисника Чернуха М.М. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрите у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції, дослідивши докази: пояснення учасників ДТП, покази свідків, висновок проведеної експертизи №4017/18-52/9884/18-52 від 31.05.2018р., дійшов висновку, що водій автомобіля «Хонда», НОМЕР_1 , ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Мерседес», а отже вони не перебувають в причинному зв'язку із наслідками, що настали, а відтак провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, вважає що саме дії ОСОБА_1 , який порушив п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, призвели до ДТП, а тому у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови не отримував, дізнався про винесену постанову під час ознайомлення із матеріалами провадження 14.08.2020 року.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували би наведені апелянтом обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 , його захисника Чернухи М.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення ОСОБА_1 , його захисника Новікова М.С., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.3 Правил дорожнього руху України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Відповідно до п. 2.3б ПДР України з метою забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №424289 від 15.12.2017 року, що 15 грудня 2017 року о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиць І.Сірко - Ак. Заболотного в м. Києві, під час перестроювання не переконався в безпеці свого маневру, не надав перевагу в русі автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, та здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто порушив п. 10.1, п. 10.3, 2.3б ПДР України., тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що рухався по вул. Заболотного в напрямку Столичного шосе; на перехресті вул. Заболотного та вул. І.Сірка на зелене світло світлофора, переконавшись у відсутності перешкод, здійснив розворот на вул. Заболотного в напрямку пр-ту Глушкова; після повного виконання розвороту проїхав у крайній лівій смузі руху 18 метрів та отримав удар в задню частину автомобіля; на його думку водій автомобіля «Мерседес» міг уникнути зіткнення, оскільки завчасно бачив його автомобіль, однак їхав із значним перевищенням швидкості, та намагався здійснити об'їзд його автомобіля з лівого боку, а не гальмував, що і спричинило ДТП.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що водій автомобіля «Хонда» спочатку здійснив розворот в третю смугу руху, та одразу почав перестроюватись в крайню ліву смугу, не впевнившись у безпеці свого маневру, «затиснувши» його до відбійника.
Пояснення ОСОБА_1 у тій частині, що зіткнення сталося поза межами перехрестя і ОСОБА_2 , рухаючись позаду та наближаючись до його автомобіля, не гальмував, а намагався об'їхати ліворуч, - «втиснутися» між відбійником і його автомобілем, - об'єктивно підтверджуються дослідженими доказами, зокрема на фото з місця ДТП зафіксовано сліди виїзду на бордюр і зелену зону ліворуч, під час чого і було пошкоджено передній лівий диск автомобіля «Мерседес», що фактично і визнав ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вислухавши пояснення учасників ДТП, дослідивши докази, зокрема фотознімки з місця ДТП; дані схеми ДТП (місце зіткнення - у крайній лівій смузі руху, розташування автомобілів після ДТП); зафіксовані пошкодження автомобілів у результаті зіткнення: «Мерседес» (розбито передній бампер з правої сторони, праве дзеркало заднього виду, передній правий блок фар, переднє праве крило, пере дзеркальне скло, деформований капот, передню праву дверку, передній правий та лівий диск, праву задню дверку), «Хондп» (задній бампер, ліва задня протитуманна фара, задню дверку, кришка багажника, ліве заднє крило, декоративну накладку порога з лівої сторони, деформовані задню ліву дверку), враховуючи їх локалізація, механізм утворення,- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень п. 10.1, п. 10.3, п. 2.3б ПДР України.
Згідно ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, вважаю, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, встановлених судом, - законний і належним чином вмотивований, а доводи апеляційної скарги - неспроможні, оскільки свого підтвердження дослідженими у суді доказами не знайшли.
Переконливих доводів, які спростовували би висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року з наведених в апеляційній скарзі мотивів за наслідками апеляційного перегляду рішення судом не встановлено.
Відповідно до змісту ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року як законну та обґрунтовану - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя,-
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Сітайло