№ 33/824/3558/2020 Постанова винесена суддею Косович Т.П.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
28 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року,
Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 31 травня 2020 року о 23 год. по вул. Цвіткова в м. Тетієві Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме із запахом алкоголю з ротової порожнини, нестійкою ходою, нечіткою мовою, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,вважаючи постанову суду незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та винести нову постанову про закриття справи.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у відповідності до вимог п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Так, 01.07.2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно якого відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була виключена з ч. 1 ст. 130 КУпАП та включена до ст. 286-1 КК України.
Разом з тим суд, застосовує при прийнятті рішення про притягнення його до відповідальності норми КУпАП, які діяли станом на 31.05.2020 року, посилаючись на норми ст. 8 КУпАП, однак суд повинен керуватися нормами ч. 3 ст. 8 КУпАП, та розглядати справу на підставі норм, що діють на момент розгляду справи по суті, а не нормами, які діяли на момент вчинення порушення.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, а направив до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність та відсутністьі його захисника Неживка І.В., а тому, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, та те, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, так і у закладі охорони здоров'я.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, працівниками поліції Марчуку Р.С., у присутності двох свідків, було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу на приладі Драгер, так і у медичній установі, проте ОСОБА_1 від проходження такого огляду категорично відмовився, вказавши, що не вбачає підстав для такого огляду, оскільки транспортним засобом не керував, у зв'язку з чим відносно нього і було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував автомобілем, не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції саме під час керування ним за автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_2 .
А тому такі твердження ОСОБА_1 розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Що стосується апеляційних доводів ОСОБА_1 щодо закриття провадження у справі у зв'язку із скасуванням акта, що встановлює адміністративну відповідальність, то слід зазначити наступне.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно із п. 6 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
У цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена, а саме була встановлена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 286-1 КК України.
До того ж Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17.06.2020 року, який набрав чинності 03.07.2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії.
З огляду на те, що дія статті 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також що на час апеляційного розгляду стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою щодо ОСОБА_1 і було складено протокол про адміністративне правопорушення, то підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.