Справа № 361/5553/18 Головуючий у суді першої інстанції: Селезньова Т.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5654/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
21 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.
Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на житлове приміщення у гуртожитку та зобов'язання видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,
05 вересня 2018 року ОСОБА_1 вна звернулася до суду із позовом до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про визнання за нею права власності на займане житлове приміщення (кімната №81) житловою площею 13,1 кв.м., у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , в порядку приватизації та про зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області видати свідоцтво про право власності на житло та приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків, належних позивачу на житлове приміщення №81 у даному гуртожитку, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона - ОСОБА_1 на підставі ордеру №182, виданого 26.05.1995 на ім?я ОСОБА_1 (її шлюбне прізвище), заселилася разом з чоловіком у кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку за визначеною адресою і до даного часу продовжує постійно проживати в даній кімнаті, іншого житла не має, з 1994 року перебуває на квартирному обліку, як направлена в порядку розподілу на роботу в іншу місцевість. З метою приватизації кімнати у гуртожитку вона звернулася до Управління комунальної власності Броварської міської ради як до органу приватизації із заявою про приватизацію займаного жилого приміщення у гуртожитку, проте 14 серпня 2014 року Броварська міська рада прийняла рішення № 1253-46-06 «Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 », яким відмовила позивачці у приватизації вказаного жилого приміщення. Дане рішення міської ради визнано нечинним та скасовано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 13 травня 2015 року, і зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України № 500-УІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дія цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них, тобто даним рішенням визнано, що позивач підпадає під дію цього Закону і має всі підстави для реалізації свого права приватизувати займане жиле приміщення у гуртожитку. Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у справі 361/3570/17 за позивачем вже визнано право на приватизацію кімнати АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення позивач виготовила технічний паспорт на житлове приміщення і отримала довідку про уточнення технічних характеристик приміщення та повторно звернулась до відповідача із заявою про приватизацію вказаного жилого приміщення, але рішенням Броварської міської ради Київської області № 712-34-97 від 09 листопада 2017 року «Про відмову у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 » позивачу було повторно відмовлено у приватизації цього приміщення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року вищевказане рішення Броварської міської ради визнано протиправним та скасоване.
Посилаючись на те, що вона має право на приватизацію займаної кімнати у гуртожитку, але реалізувати своє право не може через неправомірні дії відповідачів, які порушили її конституційне право на житло і на приватизацію кімнати у гуртожитку, просила суд визнати за нею право власності на вказане житлове приміщення в порядку приватизації і зобов'язати Управління комунальної власності Броварської міської ради видати свідоцтво про право власності на житло та видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків позивачу на житлове приміщення АДРЕСА_2 .
У підготовчому засіданні позивачка подала заяву про залишення без розгляду першої позовної вимоги про визнання права власності на житлове приміщення у гуртожитку в порядку приватизації.
Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання права власності на житлове приміщення у гуртожитку в порядку приватизації залишено без розгляду з підстав п.5ч.1ст.257 ЦПК України (а.с. 143 том 1).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року в позові ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на житлове приміщення у гуртожитку та зобов'язання видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення районного суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, стягнути солідарно з відповідачів на її користь понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначала про те, що висновок суду першої інстанції про неможливість здійснення позивачем приватизації займаної кімнати у гуртожитку до прийняття радами рішень згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та передчасність з цієї підстави подання позивачем відповідного позову є хибним та не відповідає обставинам справи.
Вважає, що юридичний факт перебування гуртожитку у спільній сумісній власності територіальних громад міста Бровари та сіл і селищ Броварського району не може унеможливлювати реалізацію мешканцями цього гуртожитку своїх прав на приватизацію займаних ними кімнат, оскільки законодавством не встановлено заборони приватизації житлових приміщень (кімнат) у гуртожитках з підстави перебування їх у спільній комунальній власності територіальних громад. Тоді як враховуючи юридичні факти як перебування даного гуртожитку станом на 01 січня 2009 року у комунальній власності територіальної громади міста Бровари, віднесення гуртожитку до об'єктів комунального майна, приватизація яких дозволена згідно з чинним законодавством, так і фактичне проживання позивачки з 1995 року у вказаному гуртожитку, тому з 26 березня 2009 року у неї виникло безумовне право на приватизацію займаної в цьому гуртожитку кімнати.
Крім того, судом першої інстанції не надано правової оцінки п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, та яке було розроблено на виконання положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-УІ від 04.09.2008, відповідно до положень якого передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
Оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожиток по АДРЕСА_1 не перебував у державній власності, тому не потрібно було Броварській міській раді Київської області приймати рішення про прийняття гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бровари. А компетентним органом приватизації об'єктів комунального майна Броварської міської ради є Управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, а нині Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області.
Посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-VІ від 04.09.2008, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19.06.1992, п. 1.1 розділу 1 Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 27.04.2000 № 179, пункти 2.1, 2.2 розділу 2 цього Положення, якими передбачено, що для приватизації житлових приміщень у гуртожитках використовуються приватизаційні папери - житлові чеки, з урахуванням залишкової вартості усіх житлових приміщень, що підлягають приватизації у відповідному гуртожитку, вважає, що видача свідоцтва про право власності та приватизаційного платіжного доручення на одержання житлових чеків є взаємопов'язаними діями, які вчиняє орган приватизації, а безпосередньо у відносинах щодо реалізації позивачем права на приватизацію займаної в гуртожитку кімнати таким органом є Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області.
З урахуванням обмежених на даний час прав позивачки в реалізації свого легітимного права на приватизацію займаної кімнати в гуртожитку, вважає, що єдиним найефективнішим способом захисту свого права є зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, як органу приватизації, видати їй свідоцтво про право власності на житло та приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків на займану в гуртожитку кімнату.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» основною умовою для реалізації права на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку є перехід будинку гуртожитку у власність територіальної громади та прийняття місцевою радою рішення про передачу цих приміщень у власність мешканців гуртожитку. На сьогоднішній день гуртожиток по АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю територіальної громади міста Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району, тому рішення стосовно передачі гуртожитку до відповідної територіальної громади повинно прийматися як Броварською міською радою Київської області, так і Броварською районною радою Київської області.
Вимоги позову ОСОБА_1 щодо зобов'язання управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області видати свідоцтво про право власності на житло та приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків вважає необгрунтованими та передчасними, тому що питання стосовно використання гуртожитку, прийнятого у власність відповідної територіальної громади, повинно розглядатися щодо всього цілісного майнового комплексу, а не щодо окремих кімнат.
Відповідач Броварська міська рада Київської області, посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини у справі, рішення суду про відмову у позові ОСОБА_1 відповідає нормам матеріального права, ухвалене з дотриманням норм процесуального права, просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області Тищенко О.П. та представник Броварська міська рада Київської області - Шкардун М.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_1 , а також представник відповідача Броварської районної ради Київської області, представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У поданому письмовому клопотанні від 27 липня 2020 року Броварська районна рада Київської області просила суд апеляційної інстанції проводити розгляд справи без участі представника районної ради, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не підтримує (а.с. 30 том 2).
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру № 182, виданого ОСОБА_1 згідно наказу Броварського УРБ № 74 від 23.05.1995 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселені в кімнату АДРЕСА_2 (а.с. 13 том 1).
В примітках вказано, що ордер дійсний для вселення в кімнату сімейного гуртожитку чи будинку сімейного типу і є підставою для прописки. Сім?ї, що заселилися в кімнату сімейного гуртожитку чи будинки сімейного типу, з квартирного обліку не знімаються до отримання жилої площі в будинках квартирного типу
Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу 07.05.1997 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 взяла дівоче прізвище - ОСОБА_1 (а.с. 14 том 1).
Відповідно до довідки від 20.09.2011 позивач ОСОБА_1 зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно проживає з 09.06.1995 (а.с. 15 том 1).
Згідно довідки про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 29.08.2018 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 18 том 1).
Позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради з 20.12.1994 (рішення виконкому від 20.12.1994 №287) та внесена до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (а.с 16 том 1).
Згідно довідок філії Броварське відділення № 5400 Головного управління Ощадного банку України по м. Києву та Київській області № 1146 від 13.09.2011 позивач ОСОБА_1 , в списках на отримання приватизаційних паперів в Броварському відділенні Ощадбанку України не значиться (а.с. 19 том 1).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.09.2018 інформація щодо наявності у приватній власності ОСОБА_1 нерухомого майна відсутня (а.с. 17 том 1).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2019 підтверджується, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 належить на праві комунальної спільної сумісної власності територіальній громаді міста Бровари в особі Броварської міської ради та територіальній громаді сіл і селищ Броварського району в особі Броварської районної ради; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н, НОМЕР_2 , рішення сесії Броварської міської ради (а.с. 20 том 1).
Судом першої інстанції встановлено та учасники справи не заперечується, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 01 листопада 2012 року
№ 748-24-06 внесено зміни до рішення Броварської міської ради від 26 березня
2009 року № 1062-59-05 «Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Бровари та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2009-2011 роки» шляхом викладення пункту 8 додатку 1 у такій редакції: «власник гуртожитку - спільна сумісна власність територіальної громади м. Бровари та територіальних громад сіл та селищ Броварського району, гуртожиток на АДРЕСА_3 , майновий статус гуртожитку - комунальне майно».
Вказаним рішенням також надано повноваження Броварській центральній районній лікарні по здійсненню оперативного управління гуртожитком, володінням, користуванням та розпорядженням ним у межах, визначених Статутом Броварської центральної районної лікарні.
Позивачка ОСОБА_1 зверталась до Броварської міської ради, Броварської районної ради і до Управління комунальної власності БМР із заявами про передачу в приватну власність займаного нею жилого приміщення АДРЕСА_2 (а.с. 21, 22, 25, 26, 27 том 1).
Листом від 14.05.2012 Броварська районна рада і листом від 21.05.2012 Управління комунальної власності Броварської міської повідомили заявника, що дане питання поза компетенцією окремої ради, оскільки гуртожиток знаходиться у спільній сумісній власності територіальних громад сіл і селищ Броварського району та територіальної громади м.Бровари (а.с. 23, 24 том 1).
Повторно у відповіді від 23.10.2013, 06.11.2013 Управління комунальної власності БМР Київської області повідомило заявника ОСОБА_1 , що підстави проведення приватизації житлових приміщень вищевказаного гуртожитку відсутні (а.с. 28, 29 том 1).
Рішенням Броварської міської ради Київської області від 14 серпня 2014 року № 1253-46-06 наймачам, у тому числі, ОСОБА_1 , відмовлено у приватизації житлових приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 , яке, у свою чергу, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року у справі № 361/9902/14-а визнано нечинним та скасовано (а.с. 33-35 том 1).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2017 року (справа № 361/3570/17) позов ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Броварської районної ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство «Броварська районна центральна лікарня», управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатну приватизацію житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 12,13 кв.м., що знаходиться на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку.
У решті позовних вимог щодо передачі даного жилого приміщення у приватну власність позивача - відмовлено. Висновок суду в цій частині вимог обґрунтований тим, що передача житлових приміщень у гуртожитку у приватну власність вирішується відповідним органом, а не судом (а.с. 47-48 том 1).
На підставі вказаного судового рішення позивачка 20.08.2018 виготовила технічний паспорт на кімнату АДРЕСА_2 . За даними з вказаного технічного паспорту загальна та жила площа кімнати № 81 становить 13,1кв.м. (а.с. 47-48 том 1).
Звертаючись до суду з позовом, у справі, яка переглядається, позивачка, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилалась на те, що вона має право на приватизацію кімнати у гуртожитку, та незважаючи на наявність наведених вище рішень, вона позбавлена у позасудовому порядку приватизувати кімнату у гуртожитку через відповідну відмову Броварської міської ради, Броварської районної ради та Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області.
Досліджуючи вимоги та заперечення сторін у справі, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд першої інстанції, виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:
а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом;
б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;
в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім'ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право на приватизацію мешканцями гуртожитків може бути реалізоване лише при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - рішення відповідної ради.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статті 2 встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи свідчать про те, що рішення відповідного органу місцевого самоврядування про передачу спірного гуртожитку, який є об'єктом права спільної власності громад міста Бровари та громади Броварського району, під приватизацію не приймалося, а рішенням Броварської міської ради від 01 листопада 2012 року указаний гуртожиток разом з іншими будівлями внесено до майна Броварської центральної районної лікарні та закріплено за нею на праві оперативного управління. Отже, орган місцевого самоврядування, реалізуючи свої повноваження в інтересах громади, прийняв рішення про розпорядження майном громади у такий спосіб.
Вирішуючи спір в частині вимог про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на житлове приміщення у гуртожитку, суд першої інстанції з урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку, що видача свідоцтва про право власності на житло є наслідком волевиявлення власника житлового приміщення та/або уповноваженого ним органу і може бути реалізоване лише при наявності рішення відповідної ради, а у справі, що переглядається, двох співвласників, про те, що спірний гуртожиток підлягає приватизації. Оскільки на даний час рішення відповідного органу (органів) місцевого самоврядування про передачу гуртожитку для приватизації відсутнє, і воно не може бути замінено судовим рішенням, оскільки прийняття даного рішення віднесено до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, тому пред'явлені позовні вимоги про зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області видати свідоцтво про право власності на житло у порядку приватизації є передчасними.
Надаючи оцінку вимогам позивачки щодо зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків позивачу на житлове приміщення АДРЕСА_2 , суд першої інстанції правильно виходив із того, що одержання приватизаційних паперів (житлових чеків) вирішується при прийняті рішення про приватизацію житлового фонду, оскільки житлові чеки як приватизаційні папери засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки житлового фонду. Платежі за придбані об'єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян, які мають право на приватизацію належного їм житлового фонду відповідно до чинного законодавства. Приватизаційне платіжне доручення - це документ, який підтверджує, що громадянин України або особа, яка має на це повноваження (далі - клієнт), доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.
З урахуванням наведеного, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про те, що спірний гуртожиток підлягає приватизації, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із передчасністю таких позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення позову ОСОБА_1 , оскільки вони відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом першої інстанції правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не встановлено заборони приватизації житлових приміщень (кімнат) у гуртожитках з підстави перебування їх у спільній комунальній власності територіальних громад, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність рішення місцевої ради відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо подальшого використання гуртожитку шляхом приватизації.
Посилання позивача у доводах апеляційної скарги на те, що єдиним найефективнішим способом захисту свого права є зобов'язання Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, як органу приватизації, видати свідоцтво про право власності на житло та приватизаційні платіжні доручення житлових чеків на займану в гуртожитку кімнату, є необґрунтованими, оскільки будь-якому рішенню органу приватизації повинно передувати рішення органу місцевого самоврядування про те, що відповідний об'єкт передається для приватизації.
Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Постановаапеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: