№ 33/824/1997/2020 Постанова винесена суддею Батюком В.В.
Категорія: ч. 1ст. 130 КУпАП
15 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Бердичевського О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бердичевського О.В. на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жердова Броварського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 06 березня 2020 року близько 22 год. 10 хв. на автодорозі с. Богданівка - с. Шевченкове, що в межах Броварського району Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Бердичевський О.В., вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, згідно із змістом постанови, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР лише на підставі показань свідка ОСОБА_2 , а про дослідження протоколу в постанові не сказано ні слова.
Разом з тим, постанова була винесена за відсутності ОСОБА_1 , яким ще у першому засіданні було заявлено про невизнання своєї вини та про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а заявив працівникам поліції про своє бажання розглянути адміністративну справу в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, з автомобіля він не виходив, тому не відомо, яким чином працівниками поліції було встановлено таку ознаку алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини роту.
Крім того, дослідження доказів на підтвердження вказаних обставин, на які посилався ОСОБА_1 , а також допит свідків, які засвідчили, нібито, факт порушення ним п. 2.5 ПДР, мало відбутися 30 квітня 2020 року, проте дорогою до суду автомобіль ОСОБА_1 вийшов із ладу, що призвело до запізнення останнього на судове засідання не більше ніж на 30 хвилин. Однак суд прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності останнього та незважаючи на те, що дана неявка була першою, і до спливу трьохмісячного строку для притягнення до адміністративної відповідальності ще було вдосталь часу, а також враховуючи і те, що не з'явився другий свідок ОСОБА_3 .
Така дія суду призвела до порушення прав ОСОБА_1 , а також до неповного, необ'єктивного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного, справедливого вирішення справи, згідно із принципами верховенства права.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Бердичевського О.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наданий під час апеляційного розгляду відеозапис з подій оформлення даного правопорушення, здійснений з мобільного телефону ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя місцевого суду не дотримався, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, водій відмовився у присутності двох свідків, а також письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на приладі Драгер та у медичній установі, та пояснення і безпосередньо допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, навіть не виходячи з автомобіля, але належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не дав їм належної оцінки, що призвело до неповноти з'ясування фактичних обставин справи.
Між тим, переглядаючи справу в межах поданої апеляційної скарги, вважаю, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, яким встановлено обов'язок водія на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Так, за поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, 06.03.2020 року близько 22 год. його зупинили працівники поліції і сказали, що він керує автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на Драгері, але він відмовився, так як хотів щоб працівники поліції назвали йому причину зупинки, оскільки ПДР він не порушував та його автомобіль перебував у технічно справному стані, при цьому, пройти огляд в медичному закладі працівники поліції йому не пропонували.
З пояснень допитаного у суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_2 слідує, що його зупинив екіпаж патрульної поліції та попросив побути свідком того, що водій відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився. В подальшому у його присутності та ще одного понятого працівник поліції попросив водія вийти з автомобіля для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на приладі Драгер, але водій відмовився. Після чого працівники поліції запитали водія ще декілька разів чи буде він проходити освідування на місці із застосуванням приладу Драгер, але він відмовився, не бажаючи навіть виходити з автомобіля, тому самого водія він не бачив, а лише чув його відмову від проходження огляду та бачив як останній, трішки відкрив вікно в автомобілі, так щоб його не було видно, знімав все на свій телефон. Також зазначив, що при ньому працівники поліції пропонували водію пройти огляд лише на місці на Драгері, а в медичному закладі огляд йому не пропонували. Щодо наявних в матеріалах справи його письмових пояснень, то зазначив, що вони були написані працівником поліції, а він лише під ними підписався, не вчитуючись у їх зміст.
Такі пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 повністю узгоджуються з даними відеозапису подій оформлення даного правопорушення, здійсненого з мобільного телефону ОСОБА_1 , з якого вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння лише на місці із застосуванням приладу «Драгер», на що він відмовився, так як, на його думку, не має доказів керування транспортним засобом, не вказано причину зупинки та не роз'яснено прав.
Отже, твердження захисника про порушення встановленого законом порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння працівниками поліції, які, після відмови ОСОБА_1 від огляду із застосуванням приладу «Драгер», одразу на місці події, не пропонували йому пройти огляд в медичному закладі, що також зафіксовано на відеозаписі подій оформлення даного правопорушення, здійсненого з мобільного телефону ОСОБА_1 , нічим не спростовані, а отже дійсність, наведених ним обставин, у апеляційного суду сумнівів не викликає.
Таким чином, дані у протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які викладені не власноруч, не можуть бути визнані допустимими доказами, адже спростовуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, в тому числі особистими поясненнями свідка ОСОБА_2 безпосередньо наданими в суді апеляційної інстанції, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_1 та відкинути їх.
За таких обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, тобто він є недійсним, а допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, апеляційна скарга захисника Бердичевського О.В. підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,суддя
Апеляційну скаргу захисника Бердичевського О.В. задовольнити.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.