Справа № 157/1557/20 Провадження №11-сс/802/715/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
24 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року,
Слідчий СВ Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 за погодженням із прокурором Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.
Клопотання обґрунтовує тим, що 08 жовтня 2020 року до чергової частини Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області надійшла заява т.в.о. директора ДП «Волинський військовий лісгосп» про те, що у період часу з 15 по 24 вересня 2020 року майстрами лісу Бахівського лісництва вказаного вище державного підприємства ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час здійснення оглядів ввірених їм обходів №7 та №3 було виявлено самовільні порубки сухостійних та сироростучих дерев породи сосна, чим спричинено тяжкі наслідки довкіллю.
07 грудня 2020 року в ході проведення обшуку на території домогосподарства належного ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено і тимчасово вилучено 21 сортимент дерева породи сосна сироростуча довжиною по 1,25 м кожен та 6 сортиментів дерева породи дуб сироростучий довжиною по 2,5 м кожен, а також пульт управління стрічковою пилорамою із маркувальними позначеннями «Еаско УКРЕМ», «ДСТУ ІЕС №947-5-1», на якій, як зазначено, здійснювалося розпилювання незаконно здобутої деревини.
Вищевказане майно було тимчасово вилучене та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030090000383 від 08.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
В органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучена лісодеревина є предметом вчинення вищевказаного злочину, а пульт управління лісопильнею її знаряддям.
Посилаючись на викладене вище, з метою забезпечення збереження речових доказів, перешкоджанню приховування, пошкодження, знищення, втрати, перетворення, передачі вказаного майна, слідчий просить накласти на нього арешт.
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року в задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим та прокурором не доведено правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Слідчий попередньо кваліфікуючи дії ОСОБА_12 за ч.4 ст.246 КК України, не надав будь-яких доказів, що вказують на ознаки незаконної порубки останнім дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, які розпилювались на стрічковій пилорамі з пультом із маркувальними позначеннями «Еаско УКРЕМ», «ДСТУ ІЕС №947-5-1», а також нечіпованих колод лісодеревини, які визнані речовими доказами. При цьому, особа щодо якої вирішується питання про арешт майна, довела законність походження наявних у неї та вилучених під час проведення обшуку лісодеревини і пульта управління, а тому і немає підстав вважати, що майно відповідає критеріям визначеним у ст.98 КПК України, - тобто речовим доказам.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, а пізніше доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову - про задоволення клопотання слідчого та накласти арешт на майно. Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є предметом та знаряддям і засобами вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди та має значення для подальшого проведення слідчих дій в кримінальному провадженні. Майно повністю відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою його збереження - воно підлягає арешту, однак слідчий суддя місцевого суду на дану обставину належної уваги не звернув.
Особа щодо якої вирішується питання про арешт майна - ОСОБА_12 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду провадження в судове засідання не з'явився. При цьому, клопотання або заяви про відкладення розгляду провадження до суду не подавав.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги із доповненнями до неї, прокурора та слідчого, які апеляцію підтримали у повному обсязі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п.1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030090000383 від 08.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Підставою для реєстрації даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугувало повідомлення ДП «Волинський військовий лісгосп» про те, що у період часу з 15 по 24 вересня 2020 року майстрами лісу Бахівського лісництва вказаного вище державного підприємства ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час здійснення оглядів ввірених їм обходів №7 та №3 було виявлено самовільні порубки сухостійних та сироростучих дерев породи сосна, чим спричинено матеріальну шкоду.
07 грудня 2020 року в ході проведення санкціонованого судовим рішенням обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено і тимчасово вилучено 21 сортимент дерева породи сосна сироростуча довжиною по 1,25 м кожен та 6 сортиментів дерева породи дуб сироростучий довжиною по 2,5 м кожен, а також пульт управління стрічковою пилорамою.
Постановою слідчого СВ Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 08.12.2020 року вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030090000383.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане майно, слідчий вказував про те, що існує сукупність розумних підозр, що воно є доказом злочину в даному провадженні, а тому, саме з метою його збереження, просив накласти арешт.
Проте, матеріали клопотання не містять доказів, а слідчий та прокурор в ході його розгляду не навели достатніх обґрунтувань та не надали належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України в кримінальному провадженні №12020030090000383 від 08.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, окрім як визнання цього майна речовим доказом постановою слідчого, та підозр, які фактично нічим не підтверджені.
А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження в сукупності апеляційний суд вважає, що майно, яке 07 грудня 2020 року було тимчасово вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України в кримінальному провадженні за №12020030090000383, оскільки слідчим та прокурором не доведено, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до ч.1 ст.173 КПК України на нього не може бути накладено арешт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, є вірним.
При цьому, усі доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, а також наведені в ході апеляційного розгляду, не заслуговують на увагу суду, так як були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм була дана вірна юридична оцінка. На думку апеляційного суду доводи прокурора фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 407, 376, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року про відмову у накладенні арешту на майно, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020030090000383 від 08.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді