Справа № 163/2371/20 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/1285/20 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.
28 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року,
У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеними позовом.
Покликалось на ті обставини, що 08 серпня 2016 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі, зазначеному у тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/360 календарних днів на рік. Згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, відповідач посвідчив своїм підписом у анкеті-заяві. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Крім того позивач вказував, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 20 травня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 12640,24 грн, яка складається із заборгованості: за простроченим тілом кредиту - 7 032,89 грн.; по відсотках, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 2632,77 грн; пені - 2974,58 грн., яку банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами спору кредитного договору. Оскільки анкета - заява, надана банком, на думку суду першої інстанції не містить даних про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплати заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, передбачили відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тобто істотні умови кредитного договору.
Крім того, суд вважав, що оскільки сума використаних відповідачем кредитних коштів є значно меншою від суми коштів ним сплачених на погашення кредиту, то заборгованості перед позикодавцем він немає.
Проте погодитись з такими висновками суду неможна.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Встановлено, що 08 серпня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети-заяви позичальника, за яким останнім отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яку йому було видано банком.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20 травня 2020 року становить 12640,24 грн, і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 7 032,89 грн.; по відсотках, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 2632,77 грн; пені - 2974,58 грн.
У цій, же анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник і не повернув), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 серпня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України і щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» нарахованої пені за прострочення зобов'язання.
На підставі чого, на думку колегії суддів судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відмову позивачу у стягненні з відповідача зазначених грошових вимог за кредитним договором.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком цього ж суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7032 грн 89 коп.
Оскільки, наявні в матеріалах справи письмові докази: анкета-заява, підписана сторонами спору, довідка про видані кредитні картки відповідачу, довідка щодо руху коштів на його картковому рахунку, розрахунок заборгованості свідчать про те, що збоку відповідача ОСОБА_1 по відношенню до позивача АТ КБ «ПриватБанк» існують непогашені кредитні зобов'язання, щодо фактично отриманих ним як позичальником грошових коштів у розмірі 7032 грн 89 коп., які підлягають стягненню на вимогу позикодавця-банку.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, з таких підстав.
Звертаючись з позовом банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 2632,77 грн, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що в редакції Умов та правил, що почали діяти з 01.03.2019 року, згідно з п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 - го дня з моменту порушення зобов'язань, клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна»; 84 % - для картки «Універсальна голд».
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів.
Наслідком невиконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором є сплата ним кредитору неустойки та процентів від простроченої суми.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, що стосується вимог банку щодо стягнення з відповідача 2632 грн 77 коп. - заборгованості за відсотками нарахованими за простроченим кредит, згідно ст. 625 ЦК України, то апеляційний суд виходить з наступного.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру зазначених відсотків і порядку їх нарахування, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи банку», які розміщені на його сайті.
Разом з тим, як зазначалося вище, ця інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, оскільки не містить відомостей про те, що між позивачем - банком і відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, відсутні підстави для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів ніж передбачений в ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення з відповідача лише трьох процентів річних від простроченої суми, а не 84 % річних як уважав банк.
З розрахунку заборгованості, наданого банком вбачається, що відсотки за ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем на прострочене тіло кредиту за період з 01 листопада 2019 року по 20 травня 2020 року, тобто за 202 дні прострочки.
Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: % = сума боргу * процентну ставку / 100 % / 365 * кількість днів.
Таким чином 3% річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01 листопада 2019 року по 20 травня 2020 року, за 202 днів становлять суму 116,54 грн. (7032,89*3/100%/365*202), й саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження.
Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, в частині стягнення з відповідача кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту та стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7032,89 грн та за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 116,54 грн., а всього 7149,43 грн (7032,89+116,54).
В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 2 972,27 грн судового збору (за подання позовної заяви позивачем сплачено 2102 грн. + за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн = 5255 х (7149,43/ 12640,24)).
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту та стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 7149 (сім тисяч сто сорок дев'ять) грн 43 коп. кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 2972 (двох тисяч дев'ятсот сімдесяти двох) грн 27 коп.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді