Справа № 761/2265/20
Провадження № 2/761/4005/2020
18 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Валовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, оф. 6),
предмет позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (надалі - третя особа), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 05 вересня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за №4017, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708) заборгованості за кредитним договором №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року в сумі 7486,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки:
1.Не було встановлено безспірності заборгованості, оскільки спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк» №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року. Однак вказаного договору позивач не укладав, документів не підписував, коштів не отримував. В той же час у серпні 2013 року було викрадено паспорт позивача, у зв'язку із чим 09 жовтня 2013 року він звертався із відповідною заявою до міліції. Крім цього, банк було повідомлено про вказану обставину.
2. Нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису.
3. Виконавчий напис вчинено з порушенням строків визначених ст.88 «Про нотаріат», протягом якого виконавчий напис може вчинятися.
Рух справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 22-23).
23 березня 2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач також просив визнати недійсним кредитний договір №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року (а.с. 35-42), яку прийнято судом у судовому засіданні 14 квітня 2020 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року застосовано заходи забезпечення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708) оригінал кредитного договору №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року та всіх оригіналів інших документів, щодо укладення вказаного кредитного договору та його виконання, а також розрахунок заборгованості (а.с. 63-64). Крім цього ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у третьої особи належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 05 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №4017 (а.с. 65-66).
18 листопада 2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяв в частині позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року. В іншій частині, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року залишено без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним кредитного договору №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року.
Відповідач вимоги ухвали про витребування доказів не виконав, правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа вимоги ухвали суду про витребування доказів не виконала, пояснень третьої особи не надала.
В судове засідання, яке відбулось 18 листопада 2020 року позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії заяви №001-28080-161013 позивач 16 жовтня 2013 року звернувся із заявою про видачу кредиту із зазначенням суми кредиту - 7184,40 грн., розміру процентів - 0,01 % річних, строку кредитування - 12 місяців (а.с. 18-19).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії кредитного договору №001-28080-161013, 16 жовтня 2013 року позивач та Публічне акціонерне товариством «Дельта-Банк» домовились про надання позивачу споживчого кредиту із зазначенням строку кредитування від 10 до 37 місяців та суми кредиту від 300,00 до 50000,00 грн. Встановлено щомісячну форуму погашення кредиту (а.с. 18-19).
Позивач заперечує факт укладення вказаного кредитного договору.
Для підтвердження чого надав суду копію заяви та талону-повідомлення №611 від 09 жовтня 2013 року про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, реєстраційний №4449 (а.с. 11-12).
Відповідно до копії Витягу єдиного реєстру досудових розслідувань, 09 жовтня 2013 року слідчим Бородянського РВ ГУ МВС України в Київській області внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України (кримінальне провадження №12013100120001146). Як вбачається із вказаного витягу, 09 жовтня 2013 року від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що його брат, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , викрав його паспорт та отримав на нього кредит в банку на суму 10000,00 грн. (а.с. 13).
05 вересня 2019 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем, вчинено виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за №4017, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708) заборгованості за кредитним договором №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року в сумі 7486,51 грн. (а.с. 16).
Як вбачається із вказаного виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за кредитним договором №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним Товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 39508716, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.05.2018 року по 29.08.2019 . Сума заборгованості складає 7 486,51, в тому числі:
7 184,40 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту;
302,11 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить;
Як вбачається із підстав позову, позивач зазначає про те, що не укладав кредитного договору, тоді як останній було укладено іншою особою, з використанням паспортних даних позивача.
Оцінка суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Оскільки вимоги ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про витребування доказів не було виконано ні відповідачем, ні третьою особою, то суд позбавлений можливості перевірити обставини щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем взагалі. Крім цього, із копії виконавчого напису не можливо встановити правової підстави виникнення такого зобов'язання, оскільки у ньому відсутня вказівка на будь-які укладені договори (а.с. 16).
Тому вирішуючи спір за наявними матеріалами справи, суд доходить висновку про те, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано докази про те, що відбулось відступлення прав вимоги саме за кредитним договором №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року.
Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Умови вчинення виконавчого напису визначені п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Отже одна із двох умов вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право, на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Однак у відповідності до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. При цьому повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Щодо оцінки безспірності заборгованості
Так, позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не було перевірено безспірність вимог, оскільки вказаного договору позивач не укладав, документів не підписував, коштів не отримував. В той же час, у серпні 2013 року було викрадено паспорт позивача, у зв'язку із чим 09 жовтня 2013 року він звертався із відповідною заявою до міліції. Крім цього, банк було повідомлено про вказану обставину. Також, нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Як вбачається із матеріалів справи, спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений 05 вересня 2019 року щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 486,51, в тому числі:
7 184,40 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту;
302,11 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить;
Стягнення заборгованості проведено за період з 11.05.2018 року по 29.08.2019 .
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, на спростування вимог позовної заяви не надано доказів наявності наявного безспірного права, яке існувало у нього станом на 05 вересня 2019 р., за захистом якого він звернувся до приватного нотаріуса.
Також позивач посилається на неотримання вимоги.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості заявник мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
Крім того, з вищезазначеного виконавчого напису від 05 вересня 2019 року вбачається, що стягнення здійснюється за період з 11.05.2018 року по 29.08.2019, однак, доказів того, що стягнення здійснено саме за зазначений період часу матеріали справ не містять.
Відповідно до кредитного договору, укладеного на дванадцять місяців, встановлено щомісячний платіж у розмірі 616,00 грн. Тому, оскільки умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу строку давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором строки давності за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (такий правовий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі №761/28878/15-ц).
Однак в матеріалах справи відсутня виписка за розрахунок заборгованості.
Крім цього, очевидно, що заборгованість за кредитним договором за період з 11.05.2018 року по 29.08.2019 не могла бути нарахована оскільки договір укладено на 12 місяців.
Однак приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
Крім того, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання,чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц.
З урахуванням вищезазначеного, під час розгляду справи, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, в тому числі й щодо меж позовної давності.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому відповідачем відзиву за позовну заяву не подано, позовних вимог не спростовано, та не доведено наявності безспірних вимог на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальних дій, тоді як з наявних матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис було вчинено поза межами встановлених строків, що є самостійною вимогою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подача заяв по суті справи є правом учасників справи, в процесі реалізації якого кожен із них може подати докази на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними та його вчинено поза межами позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508716, місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, оф. 6), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 05 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрованим в реєстрі за №4017, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708) заборгованості за кредитним договором №001-28080-161013 від 16 жовтня 2013 року в сумі 7486,51 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508716, місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: