Справа № 761/23171/19
Провадження № 2/761/1439/2020
20 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі. Колзаковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», третя особа: Філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про припинення обтяження,
В червні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Златобанк», третя особа: Філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», в якому просив суд: припинити обтяження - стан реєстрації: зареєстроване; вид обтяження: приватне обтяження: тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 30 листопада 2015р. за № 15602586 реєстратором: Кондратюк Н.С., Філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», Київська область; документ - підстава: договір застави, серія та номер:1391, виданий: 09 листопада 2010р., видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М.; об'єкт обтяження: автомобіль легковий, марка «Mercedes Benz», модель - G55, тип - легковий універсал, номер об'єкта: НОМЕР_1 ; д.н.з. НОМЕР_2 , відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; боржник ОСОБА_2 , код: НОМЕР_3 ; обтяжувач: ПАТ «Златобанк», код: 35894495; розмір основного зобов'язання: 2660000,0 грн.; строк виконання зобов'язання: 09 листопада 2011р.; термін дії: 30 листопада 2020р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 24 лютого 2015р. є добросовісним набувачем зазначеного вище автомобіля. В червні 2019р. він дізнався, що належний йому автомобіль є предметом застави, та зареєстроване відповідне обтяження.
На думку позивача, обтяження його автомобіля є помилковим, він ніколи не був клієнтом банку, набув право власності на автомобіль 24 лютого 2015р., а обтяження на його автомобіль було зареєстровано лише 30 листопада 2015р. Крім того, на помилковість обтяження також вказує те, що перша реєстрація автомобіля відбулася 16 жовтня 2012р., в той час, як відповідно до запису про обтяження підставою для нього став договір застави реєстраційний № 1391 від 09 листопада 2010р.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір неможливо він вимушений був звернутись до суд уз вказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2019р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.
19 вересня 2019р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка проти позову заперечувала, зазначаючи, що від повільність за достовірність інформації несе виключно заставодавець та заставодержатель (а.с. 21-24).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі.
Відповідач, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин неявки не повідомили.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й інші юридичні факти.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що відповідно до відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на належний йому автомобіль «Mercedes Benz», модель G55, тип - легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_1 ; д.н.з. НОМЕР_2 помилково було зареєстроване приватне обтяження - заборону відчужувати, чим порушується його право власності.
Судом встановлено, що зазначений автомобіль є предметом застави за договором застави від 09 листопада 2010р., в якості забезпечення зобов'язань боржником ОСОБА_2 за кредитним договором № 178/10/Z від 09 листопада 2010р., кредитором є відповідач (http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:NVzkhSemieMJ:torgi.fg.gov.ua/upload/iblock/da5/da5f4461380662e474745f21bd135c6d.xlsx+&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua).
Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 572 цього Кодексу, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Так, згідно приписів ст. ст. 3, 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження поділяються на публічні та приватні, які можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Частиною 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містяться і у ст. 17 Закону України «Про заставу».
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 11 цього Закону України обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 3 ст. 44 цього ж Закону встановлюється, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч.2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом.
Оцінюючи належність, допустимість. достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки стороною позивача не надано належних і допустимих доказів, які дають суду підстави для припинення приватного обтяження, як і не вбачає суд правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо подання заяви про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження автомобіля позивача.
визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами
Частина 3 ст. 3 даного Закону визначає, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Підстави припинення застави визначенні у ст. 28 Закону України «Про заставу» відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом
Так, згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Як визначено ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється при закінченні терміну дії права, що становить предмет застави.
Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене заставою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права застави. Однак при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, що забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.
Змістом ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою, або право на звернення стягнення в позасудовому порядку, що в свою чергу визначається Законом України «Про заставу», а також умовами договору.
Укладаючи договір застави, заставодавець приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення положень п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною позивача не було надано суду жодного належного і допустимого доказу, що на час придбання позивачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження. Як і не надав позивач жодного доказу припинення вищезазначеної застави та кредитного договору № 178/10/Z від 09 листопада 2010р.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звзяок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції висловлені Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018р. у справі № 333/6700/15-ц, від 05 лютого 2020р. у справі № 761/3615/19, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 104, 509, 525, 526, 546, 572, 590, 590, 593, 609 ЦК України; ст. ст. 1, 3, 28 Закону України «Про заставу»; ст. ст. 9-12, 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (код ЄДРПОУ 0444958160, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 17/52), третя особа: Філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4) про припинення обтяження - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 30 листопада 2020р.
Суддя: