Справа № 761/35361/20
Провадження № 3/761/8888/2020
06 листопада 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Слободянюк Павло Леонідович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44-3 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 21.10.2020, водій ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 2, всупереч п.п. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020, здійснював перевезення пасажирів на автобусі Богдан А22112 (державний номер НОМЕР_1 ) за маршрутом № 242 без засобів індивідуального захисту (маски), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що був у масці, яку приспустив під час оголошення зупинки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність її закриття у зв'язку з відсутністю складу вказаного правопорушення в діях ОСОБА_1 , з огляду на таке.
За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст. 44-3 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 вказаного Закону, яка регулює визначення термінів, передбачено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 13.10.2020 №956) з 1 серпня до 31 грудня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Відповідно до положень п. 10 вказаної Постанови на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тобто органом виконавчої влади встановлено вичерпний перелік місць, в яких забороняється перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами наявності порушення вказаних вимог є рапорт працівника поліції, фотознімок транспортного засобу (маршрутного таксі) з державним номером НОМЕР_1 , будь-яких інших доказів винуватості ОСОБА_1 не надано.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а звернув увагу на те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Також суд не приймає до уваги в якості доказу правопорушення долучений до протоколу фотознімок транспортного засобу (маршрутного таксі) з державним номером НОМЕР_1 , оскільки він зроблений невідомою особою та невідомим для суду пристроєм, більше того, з вказаного фотознімку неможливо встановити хто саме зображений на фотознімку, а тому доказового значення для встановлення обставин адміністративного правопорушення даний фотознімок не має.
При цьому, долучені до протоколу матеріали не завірені належним чином, зокрема згаданий фотознімок, а отже, суд позбавлений можливості дослідити такі докази і надати їм оцінку з метою ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі.
За приписами ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначене, суддя дійшов до висновку, що необхідно закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя П.Л. Слободянюк