Справа № 761/39855/20
Провадження № 6/761/1705/2020
14 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Саадулаєва А.І., при секретарі: Валовій Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали подання Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник), про обмеження у праві виїзду за межі України,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло подання Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник), про обмеження у праві виїзду за межі України.
Державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду громадянина України, ОСОБА_1 , до повного виконання зобов'язань, накладених на нього згідно із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2014 року у справі №2-199-12, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Вимоги подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 52164896 з виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 17.07.2014 № 2-199/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів в розмірі 824855,53 грн.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику запропоновано самостійно виконати: рішення суду, у семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий документ на боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що на рахунках боржника, відкритих в банках та інших фінансових установах, відсутні кошти у національній та іноземній валютах та інші цінності. Також встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано.
З метою з'ясування інформації, щодо наявності у боржника закордонного паспорту та можливості перетину боржником кордону державним виконавцем 01.12.2020 направлено запит до Державної прикордонної служби України.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон: серія НОМЕР_1 та регулярно перетинає кордон.
Впродовж здійснення виконавчого провадження було встановлено, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав, поштову кореспонденцію не отримує, ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду та має можливість для перетину кордону України. У разі його виїзду за кордон та не повернення в Україну буде ускладненим або неможливим виконання рішення суду.
У зв'язку із зазначеним держаний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням.
Належно повідомлений про час і місце розгляду справи державний виконавець в судове засідання не з?явився.
Суд, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно із ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Як передбачено п.5 ч.1 ст. 6 вказаного Закону, підставою для тимчасового обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон є факт його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.2 ст. 6 вказаного Закону, у разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, передбачено ст. 441 ЦПК України, у відповідності з якою тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Пунктом 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця як посадової особи органу державної влади.
Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України пов'язана з ухиленням останнього від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тому задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Суд звертає увагу, що положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до положення ч.2-3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як підстава його вимог, підлягають доведенню. Відповідно до ст. 441 ЦПК України саме на виконавця покладається тягар доказування.
На момент звернення до суду з таким поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та підтверджуватися матеріалів виконавчого провадження.
Отже при зверненні до суду з вказаним поданням, виконавець повинен мотивувати таке, обставинами та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон та ухиляється від виконання зобов'язань.
Втім, як вбачається із матеріалів подання, вказане не містить жодного обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, можуть бути будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Так, відповідно до роз'яснень, що містяться в «Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, особа, яка має не виконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Разом з тим як вбачається із матеріалів подання виконавцем встановлено, що на рахунках боржника, відкритих в банках та інших фінансових установах, відсутні кошти у національній та іноземній валютах та інші цінності. Також встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Тобто, вказане, на думку суду свідчить про невиконання рішення суду у зв'язку із відсутністю у боржника фінансової можливості, яка на думку суду є об'єктивною обставиною невиконання рішення суду, а тому не може свідчити про ухилення боржника від виконання рішення суду.
Окрім цього, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та підтвердження того, що боржник має намір виїхати за межі України, то заявником не доведено самого факту ухилення боржником від виконання судового рішення, а тому подання виконавця є безпідставним та необґрунтованим, а відтак відсутні підстави для ухвалення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню державного виконання з таким самим поданням у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за межі України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні подання Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник), про обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: