Справа № 161/16288/20
Провадження № 3/161/4762/20
03 грудня 2020 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кирилюк В.Ф., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , відомості про місце роботи відсутні,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2020 року серії ДПР18 №385652, ОСОБА_1 02 жовтня 2020 року о 18 год. 10 хв. в с. Коршів по вул. Польова, Луцького району, керував автомобілем марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій, в присутності двох свідків, відмовився. Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що у той день та час він автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не керував. Алкогольні напої вживав в колі родини після керування транспортним засобом. Відвезти його додому мав чоловік сестри, якого викликала по телефону племінниця. Відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме з тих причин, що поліцейські прибули та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння після того як він припаркував свій автомобіль та не маючи наміру керувати транспортним засобом, вжив алкогольні напої. Просив суд закрити провадження у справі відносно нього у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, частина першою - третьою статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
З оглянутих судом матеріалів, зокрема відеозапису з бодікамери поліцейського, слідує, що ОСОБА_1 не був зупинений поліцейськими під час керування транспортним засобом марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 .
Свідок ОСОБА_2 в судовому засідання підтвердив пояснення ОСОБА_1 та показав, що він приїхав до свого будинку по дзвінку дочки і мав відвезти ОСОБА_1 за місцем його проживання, оскільки останній вживав алкогольні напої. Автомобіль марки «ЗІЛ», яким приїхав ОСОБА_1 був припаркований біля його господарства.
Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції під час керування належним йому автомобілем.
Їх показання про те, що перед тим як приїхали працівники поліції останній керував автомобілем марки «ЗІЛ» в стані алкогольного сп'яніння суд відхиляє, оскільки обоє повідомили суду, що коли ОСОБА_1 приїхав своїм автомобілем до будинку своєї сестри і припаркував автомобіль, стану його не бачили. Ознаки його сп'яніння вбачали пізніше, після того, як він певний час перебував в будинку сестри, де вживали спиртне. Крім того, між ними та ОСОБА_1 , що підтвердили в судовому засіданні зазначені свідки, існують неприязні відносини з приводу розподілу спадщини, тому брати за основу лише показання вказаних свідків суд не може.
ОСОБА_1 інкримінується, що він керував автомобілем марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_2 та на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія.
Отже, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і обов'язок на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд виникає у водія в тому випадку, якщо він зафіксований працівниками поліції або іншими особами безпосередньо за кермом транспортного засобу.
Будь-яких доказів того, що автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух, а за кермом перебував ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як і доказів того, що ОСОБА_1 був зафіксований працівниками поліції або іншими особами, зокрема свідками у справі, безпосередньо за кермом автомобіля.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Підсумовуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що в ході судового розгляду належними та допустимими доказами не підтвердився факт відмови ОСОБА_1 , як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а отже провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк