Справа № 161/16094/20
Провадження № 3/161/4719/20
м.Луцьк 24 грудня 2020 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючого (згідно відмітки в протоколі),
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2020 року серії БД №336265, ОСОБА_1 01 жовтня 2020 року о 23 год. 55 хв. у м. Луцьку по вул. Рівненській 109, керував автомобілем Lifan LF150-2E, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КП «ВМЦТЗ» у встановленому законом порядку. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, але подав письмову заяву в якій просив суд розглядати справу за його відсутності, вину визнає, щиро кається у вчиненому, просив на підставі ст.21 КУпАП передати матеріали про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка».
Дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
На переконання судді винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
1) протоколом про адміністративне правопорушення;
2) довідкою УПП у Волинській області про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія;
3) висновком лікаря-нарколога;
4) рапортами поліцейських про хід зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та проведення його огляду;
5) відеозаписом події з нагрудних камер поліцейських.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставин, що обтяжують правопорушення суддя не вбачає.
До обставин, що пом'якшують правопорушення суддя відносить щире каяття правопорушника.
Суддя не знаходить підстав для застосування положень ст.22 КУпАП, оскільки правопорушення передбачене ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням Правил дорожнього руху, яке передбачено у чинному законодавстві.
Суддя відмовляє у задоволенні клопотання трудового колективу КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про передачу адміністративних матеріалів на підставі ст.21 КУпАП, оскільки під час складання адміністративних матеріалів, зокрема о протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 самостійно вказав, що «тимчасово не працює».
З цього можливо зробити висновок, що правопорушник ОСОБА_1 самостійно не асоціює себе з трудовим колективом КП «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка», під час взаємовідносин з іншими особами, зокрема з уповноваженими працівниками поліції повідомляє, що не працює, а отже будь-який вплив на нього цей колектив вчинити не зможе.
Крім того, у протоколі зборів трудового колективу наведені лише формальні формулювання про щире каяття ОСОБА_1 і про необхідність, на думку медичного директора ОСОБА_2 звільнення його від відповідальності. При цьому у протоколі не розкрито, чи будуть взагалі до ОСОБА_1 застосовуватися заходи громадського впливу стосовно дотримання Правил дорожнього руху та які саме, в чому полягає їх суть, тривалість та зміст, хто саме буде здійснювати контроль за діями ОСОБА_1 , чи будуть з ним проводитися заходи з вивчення норм ПДР та безпеки дорожнього руху та ким саме, а не лише «перевірка додержання правил співжиття у побуті та громадських місцях».
В протоколі не зазначено, чи буде трудовий колектив, як це передбачено нормами статті 21 КУпАП, взагалі розглядати матеріали справи про адміністративне правопорушення по суті, а сам колектив не просить суд передати справу на його розгляд.
Також в протоколі зборів трудового колективу зазначено про «взяття на поруки ОСОБА_1 », хоча положеннями КУпАП такого правового інституту як «взяття на поруки» не передбачено, а стаття 21 КУпАП передбачає передачу матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу.
Так само, у тексті протоколу зборів трудового колективу згадуються «заходи виховного характеру», хоча такого правового інституту в КУпАП також не передбачено.
До того ж протокол загальних зборів підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але в тексті протоколу не вказано про голосування за обрання цих осіб головою та секретарем зборів.
В судове засідання також не прибув представник трудового колективу для підтримання цього клопотання, що суддею оцінюється як нещирість та незаінтересованість у дійсному вжитті заходів пливу стосовно ОСОБА_1 .
Також суперечливою є поведінка самого ОСОБА_1 стосовно підтримання ним клопотання трудового колективу, адже у письмовій заяві від 17 грудня 2020 року він просить відкласти розгляд справи, адже наполягає на особистій участі у судовому засіданні для підтримки клопотання трудового колективу. Але вже 24 грудня 2020 року у письмовій заяві ОСОБА_1 просить суд розглядати справу за його відсутності, тобто особисто підтримувати клопотання трудового колективу вже не бажає, що ще раз свідчить про те, що він не асоціює себе як член цього колективу, проявляє не щирість у цьому питання, а лише формально бажає уникнути відповідальності.
Єдиною метою звернення з даним клопотання, на переконання судді, є саме звільнення ОСОБА_1 від встановленої відповідальності, а не застосування заходів громадського впливу стосовно безпосередньо дотримання Правил дорожнього руху та його безпеки, про які навіть не згадуються у протоколі загальних зборів трудового колективу та поданому клопотанні про передачу справи на підставі ст.21 КУпАП, що суперечить завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, які наведені у його першій статті та полягають у:
1) охороні прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку;
2) зміцнення законності;
3) запобігання правопорушенням;
4) виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Отже, враховуючи всі обставини справи про адміністративне правопорушення, особу правопорушника, суддя дійшов висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 420,40 грн. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п.п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 20 400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк