Справа № 161/16206/20
Номер провадження: 3/161/4753/20
28 грудня 2020 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі захисника - адвоката Міліщука С.Л., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гірки Любешівського р-ну Волинської обл., громадянка України, освіта вища, заміжня, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягався, не працює, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
02.10.2020 року о 15.58 год. в м. Луцьку по вул. Львівська, 96, ОСОБА_1 , керував автомобілем KIA Rio, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкікрного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 , всупереч вимогам п. 2.5 ПДР України, відмовилася у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні не визнала та пояснила суду, що 02.10.2020 року близько 16:00 год. вона рухалася по вул. Львівська у м. Луцьку та на пішохідному переході не надала переваги в русі пішоходу, внаслідок чого її було зупинено працівниками патрульної поліції. В ході розмови з поліцейськими, останні повідомили, що вона поводиться агресивно, а тому у них існує підозра про її перебування в стані алкогольного сп'яніння. Надалі, їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що вона погодилася, однак, з невідомих причин виникло певне непорозуміння, у зв'язку з чим відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я вона не відмовлялася, Так, в ході з'ясування обставин на місці її зупинки, вона повідомила співробітників поліції, що вона не відмовляється пройти відповідний огляд, проте просила такий огляд відтермінувати, оскільки їй було необхідно завезти ліки для доньки в лікарню. На той час її донька знаходилася в лікарні, оскільки в першій половині дня (до 12.00) народила дитину. Зазначила, що їй дійсно було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі охорони здоров'я. В той день вона перебувала у стані стресу, оскільки поголи у доньки проходили важко, вона ( ОСОБА_1 ) вживала ліки, запах яких поліцейські, ймовірно, прийняла за запах алкоголю. Алкоголь 02 жовтня 2020 року вона взагалі не вживала.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідка, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджуються наступними доказами, дослідженими судом, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 336046 від 02.10.2020 року, складеним інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП у Волинській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Обишуком В.Ю. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
-довідкою УПП у Волинській області ДПП від 05.10.2020 року з якої слідує, що ОСОБА_1 не притягалася до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП та за місцем свого проживання отримувала посвідчення водія НОМЕР_2 від 05.07.2018 року (а.с. 2);
-показаннями свідка ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що 02.10.2020 року близько 16.00 вона по вул. Львівська в м. луцьку поверталася з роботи. Її зупинили працівники поліції і попросили бути свідком при проходженні жінкою-водієм (як надалі виявилося ОСОБА_1 ), освідування на стан алкогольного сп'яніння. Так, працівники поліції пояснили, що водійка не пропустила дитину на пішохідному переході. Працівник поліції в іі присутності і присутності ще однієї жінки-свідка запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», про остання від проходження такого огляду відмовилася. Прилад у інспектора поліції був в наявності - його привезла друга патрульна машина. ОСОБА_1 сказала, що згідна пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, але спочатку їй необхідно завезти комусь ліки. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 вона не чула, оскільки і ОСОБА_1 і вона сама перебували у захисних масках. Проте, у ОСОБА_1 спостерігалося значне почервоніння обличчя. Вона підписувала протокол про адміністративне правопорушення, який був складений відносно ОСОБА_1
-письмовими пояснення свідка ОСОБА_3 , в яких останні зазначили, що вони були присутні при проведенні огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки водія ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем KIA Rio, д.н.з. НОМЕР_1 . Свідки підтвердили, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася. Зазначене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили особистими підписами (а.с. 3);
-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3226397 від 02.10.2020 року (а.с. 4). Дана постанова на день розгляду даної справи судом не скасована і є чинною;
-відеозаписами із нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля на яких зафіксовані обставини, що мали місце 02.10.2020 року о 15.58 год. в м. Луцьку по вул. Львівська, 96, за участі ОСОБА_1 . Із вказаних відеозаписів вбачається, що підставою для зупинки працівниками автомобіля KIA Rio, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , було порушення останньою п. 18.1 ПДР України, внаслідок чого її було затримано. Надалі, в ході спілкування із ОСОБА_1 , працівниками поліції було повідомлено, що у неї наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, запах алкоголю, а тому їй було запропоновано пройти огляд на стан такого. В цей час ОСОБА_1 продовжувала знаходитися в своєму транспортному засобі. Разом з тим, неодноразові вимоги працівника поліції, спрямовані на адресу ОСОБА_1 вийти із автомобіля з метою подальшою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, останньою були проігноровані. Така поведінка ОСОБА_1 продовжувалась тривалий час, а тому працівником поліції було залучено для фіксації вказаних обставин двох свідків. Згодом, ОСОБА_1 , яка перебувала у своєму транспортному засобі та відмовлялася залишити його, поліцейським, в присутності двох свідків пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння на що вона погодилася, однак жодних дій, спрямованих на проходження огляду як на місці події, так і в медичному закладі охорони здоров'я не вчинила. Оскільки неодноразові звернення патрульного в адресу ОСОБА_1 надалі тривалий час залишалися не виконаними, поліцейський трактував такі дії як відмову останньої від проходження огляду на стан сп'яніння, яка, в свою чергу, була зафіксована в присутності двох свідків (а.с. 5).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_2 у суду немає, належних та допустимих доказів будь-якої зацікавленості свідка у результаті розгляду справи, ОСОБА_1 та її захисником суду не надано, а судом в ході розгляді справи не отримано.
Свідок ОСОБА_2 попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується її підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
Крім того, показання свідка ОСОБА_2 об'єктивно узгоджується із відеозаписом, який міститься в матеріалах справи.
При цьому, суд оцінює критично пояснення ОСОБА_1 щодо порушення патрульним поліцейським процедури виявлення стану алкогольного сп'яніння, а також невизнання нею своєї вини, та розцінює їх як спробу уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинене правопорушення.
Безпідставними є й доводи сторони захисту щодо тієї обставини, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними доказом у справі, оскільки факт заповнення вищевказаними свідками бланкової форми пояснень сам по собі не впливає на дійсність та правдивість зафіксованих обставин.
Судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит у якості свідків
Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 та її захисника щодо тієї обставини, що в матеріалах справи відсутні направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу та акт огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер» виходячи з наступного.
Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається лишу у тому випадку, коли особа підлягає доставленню до медичного закладу охорони здоров'я. В свою чергу, акт огляду складається та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським.
Із наведеного слідує, що у випадку відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння складення направлення на огляд та акт огляду діючим законодавством не вимагається.
Також, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про факт її погодження з вимогою працівника поліції щодо проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки остання впродовж тривалого часу уникала від проходження такого на місці події та, в свою чергу, проїхати з співробітниками поліції до медичного закладу охорони здоров'я відмовилася та така відмова виразилася у відмові залишити свій транспортний засіб.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 також повідомляла, що вона пройде у огляд у медичному закладі, але з умовою, що спочатку вона відвезе ліки для доньки в лікарню.
Аналізуючи вимоги чинного законодавства, слід дійти висновку, що особа на вимогу працівника поліції має надати безумовну згоду на проходження на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відразу після її зупинки та виявлення останнім відповідних ознак такого стану.
На переконання суду, вищевказані дії ОСОБА_1 в повній мірі підтверджують факт її відмови від проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, оскільки від проходження огляду на місці за допомогою приладу «Драгер» вона відмовилася, а проходити огляд в медичному закладі погодилася «під умовою».
Разом з тим, суд наголошує на тій обставині, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що становить окремий склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому наданий нею консультаційний висновок спеціаліста № 1045, яким встановлено, що остання 02.10.2020 року о 17:50 год. не перебувала в стані сп'яніння, не заслуговує на увагу (а.с. 29).
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією нормою законодавства наступає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у інспектора поліції були в наявності. Так, інспектором поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота, про що останню було особисто повідомлено після її зупинки.
Згідно п. п. 6, 7 Розділу І Інструкції, - огляд на стан сп'яніння також проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно п. 6 Розділу ІІ Інструкції, - огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Так, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, був зафіксований в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які своїми письмовими поясненнями беззаперечно підтвердили даний факт (а.с. 4-5).
Таким чином, ОСОБА_1 , відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, порушила вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинила правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1.10 ПДР України «водій» це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається з довідки УПП у Волинській області ДПП від 05.10.2020 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання отримувала посвідчення водія НОМЕР_2 від 05.07.2018 року, а тому остання в розумінні ПДР України є «водієм».
Отже, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності (як інша особи), тягне за собою виключно накладення штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік..
При накладенні стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії порушень підвищеної суспільної небезпечності в сфері безпеки дорожнього руху, особу порушника, ступінь його вини.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачається.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст. ст. 22, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України. При вирішенні питання про накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому, суди, за наявності підстав, повинні обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.
Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
На переконання суду, керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, які свідчать про ймовірне перебування в такому стані є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Враховуючи всі обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєнні нових адміністративних правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп.
На підставі ст. 130 КУпАП, керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська