Ухвала
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 180/1256/20
провадження № 61-18674ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірнично-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовував тим, що він знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». За час роботи на цьому підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював. Важка праця, пил, шум, марганець, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу сприяли розвитку професійних захворювань. Згідно з випискою з акту огляду МСЕК від 02 червня 2011 року йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 65 % та встановлено третю групу інвалідності; згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 05 червня 2013 року визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 65 % та встановлено третю групу інвалідності. Зазначав, що внаслідок втрати професійної працездатності зазнав моральної шкоди, оскільки він втратив професійну працездатність, перестав бути повноцінною людиною, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганекий гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи значні зміни життєвих зав'язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з ушкодженням здоров'я, інших обставин справи, а отже з урахуванням вимог розумності та справедливості з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 100 000 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено частково. Другий абзац резолютивної частини рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року доповнено словами - «з утримання податків та зборів». У решті рішення Марганецького міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд по суті позовних вимог погодився з висновком суду першої інстанції.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення змінити, зменшивши розмір стягнутої суми з 100 000 грн до 55 000 грн з утриманням податків і зборів.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 150 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).
Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.
Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний